Проектований національний природний парк «Дніпровсько-Тетерівський»
Національний природний парк «Дніпровсько-Тетерівський» — проектований національний природний парк на території Вишгородського району Київської області. Парк проектується на площі 30402,3 га. Його територія розташована на півночі Київської області між водами річки Здвиж, гирлом річки Тетерів, Дніпром та р. Жидок і включає великий лісовий масив — територію Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства.
На сьогодняшній день на території Київської області не функціонує жодного національного природного парку. Створені указами президента національні парки "Залісся" та "Білоозерський", як національні парки не функціонують, являючи собою мисливські господарства у віданні Державного Управління справами Президента. Територія проектованого національного парку «Дніпровсько-Тетерівський» – це великий за площею репрезентативний та добре збережений куточок Київського Полісся, який включає низку для регіону біотопів та місцезнаходження рідкісних видів флори і фауни. .Необхідність його створення визначена указом Президента України від 1 грудня 2008 р. за N 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об'єктів». Обґрунтування створення парку підготовано Державною службою заповідної справи Міністерства екології України, Київським еколого-культурним центром, ВВФ України, Національним ботанічним садом імені академіка Гришка НАН України. В 2019 р. створення цього парку підтримав Кабінет Міністрів України. Наразі створення парку блокується Державним агентством лісових ресурсів України. Водночас необхідність створення парку широко обгооврюється в пресі та має велику суспільну підтримку. Адже створення національного парку дозволить не тільки зберегти природу Київського Полісся , але й забезпечить все зростаючі рекреаційні потреби Києва.
Територія парку відзначається високою лісистістю. На лісові насадження припадає 18,38 тис. га, що складає 60,4% території парку. Найбільшу площу займають соснові ліси різного ступеня зволоженості – від розташованих на верхівці піщаних дюн найбільш сухих соснових лісів лишайникових до найбільш вологих соснових лісів орлякових.
Найбільш сухі ділянки колись були вкриті сосновими рідколіссями. Вони розташовуються на верхівках масивів льодовикових пісків (флювігляціальні піски). Одну з найвищих дюн можна оглянути на північ від села Овдієва Нива, тут її впоперек перетинає дорога. Ця дюна дає нам уявлення про масштаби відкладання пісків. Колись такі піски були вкриті рідколіссям з сосни. Такі старі сосни, які споконвіку тут зростали, збереглися на території господарства. За відсутності нових посадок в даних умовах відновиться природне соснове рідколісся.
Сосняки лишайникові (Pineta cladinosa) зростають на дерново-підзолистих піщаних грунтах. Деревостани одноярусні, зімкненість крон – 0,7, низькобонітетні. Ярус підліску не виражений. В ньому зустрічаються лише окремі особини зіноваті руської (Chamaecytisus ruthenica) Klaskova та дроку красильного (Genista tinctoria). Трав’яний розріз (проективне покриття 10 – 20%). В ньому домінує костриця овена (Festuca ovina), зустрічаються агалик-трава гірська (Jasione montana), буквиця лікарська (Betonica officinalis), вероніка сиза (Veronica incana), нечуй-вітер волохатенький (Hierocium pilosella), келерія сиза (Koeleria glauca), цмін пісковий (Helichyum arenarium) (Мельник та ін., 2015).
Лишайниковий покрив добре розвинений (проективне покриття 25 – 80%), утворений рідкими видами роду Cladonia glacilis, C. furcata, C. silvatica), чорницею (Vaccinium myrtilles), плауном річним (Lycopodium annotinum), плауном булавовидним (Lycopodium clavatum), щитником чоловічим (Dryopteris filix-mas), нечуйвітром зонтичним (Hieracium umbellatum). Моховий покрив утворений плеврозієм Шребера (Pleurorium shreberi) (Мельник та ін., 2015).
Більш вологі сосняки зеленомохові (Pineta hylo-comiosa) представлені асоціацією Pinetum colluno-hylocomiosum займають рівнинні або дещо знижені ділянки, похилі схили дюн. Деревостан одноярусний, зімкненість крон – 0,7 – 0,9, бонітет І. До складу деревостану, окрім сосни звичайної (Pinus sylvestris), в невеликій кількості входить береза бородавчаста (Betula pendula). Розріджений підлісок утворений окремими особинами крушини ламкої (Frangula alnus) та бузини червоної (Sambucus racemosa). Трав’яно-чагарниковий ярус утворений переважно вересом звичайним (Calluna vulgaris).
Поруч поширені сосняки молінєві, які місцями переходять в значні фрагменти молінєвих лук.
Значну цінність становлять вологіші сосняки орлякові – це 100 –140 річні ліси, високого бонітету. Окрім сосни звичайної (Pinus sylvestris) до складу деревостану (Betula pendula) та рідкісний для флори Полісся клен польовий (Acer campestre). Чагарниковий ярус слабо виражений. До його складу входять зіновать руська (Chamaecytisus ruthenica) дрік красильний (Genista tinctoria) та крушина ламка (Frangula alnus). В трав’яно-чагарниковому ярусі домінє орляк (Pteridium aquilinum) До його складу входять також конвалія звичайна (Convallaria majalis), костяника (Rubus saxatilis), грушанка середня (Pyrola media). перстач звичайний (Melamryrum vulgatum), фіалка лісова (Viola silvestris) nf чорниця (Vaccinium myrtillus). Моховий ярус утворений плеврозієм Шребера (Pleurozium schrebeeri). Деревостан ІІ бонітету, зімкненість крон – 0,7 – 0,8. Окрім сосни звичайної, до складу деревостану входять окремі дерева берези бородавчастої (Betula pendula) та вільхи клейкої (Alnus glutinosa). Підлісок слабо виражений. До його складу входять окрем особини крушини ламкої (Frangula alnus) та верби попелястої (Salix cinerea). В трав’яно-чагарниковому ярусі (проективне покриття – 50 %) домінує моління голуба (Molinia caerulea, до його складу входять також вербозілля звичайне (Lysimachia vulygaris), верес звичайний (Calluna vulgaris), дріоптеріс гребенестий (Dryopteris cristata), ситняк розлогий (Juncus effusus), горлиця (Vaccinium myrtillum). Моховий покрив утворений зозулиним льоном звичайним (Polytrichum commune).
В умовах найбагатших ґрунтів поширені мішані ліси з значною участю дуба. Вони вражають своїм багатством. Тут поширені великі популяції орхідеї любки (Platanthera sp. зі значною концентрацією генеративних особин), коручки чемерникової (Epipactis helleborine), лілії лісової (Lilium martagon) та гніздівки звичайної (Neottia nidus avis).
Ще більш знижені ділянки вкривають або березняки (невеликі ділянки) або вільшаники (значні ділянки в західній частині проектованого парку.
Вільхові ліси (Alneta glutinosa) приурочені до знижених ділянок другої тераси та заплав річок і представлені асоціацією вільшняка жіночобезщитовникового (Alnetum athyriosum (filix fominae). Вік деревостану 70 – 80 років зімкненість крон – 0,8 – 0,9. Окрім домінанта вільхи клейкої (Alnetum glutinosa), до складу деревостану входять береза бородавчаста (Betula humilis), осика (Populus tremula), дуб звичайний (Quercus robur), сосна звичайна (Pinus sylvestris). Підлісок розріджений. Він утворений крушиною ламкою (Frangula alnus), вербою (Salix cinerea), горобиною звичайною (Salix cinerea), горобиною звичайною (Sorbus aucuparia L.), смородиною чорною (Ribes nigrum), калиною звичайною (Viburnum opulus). Травостій добре розвинений (60 – 80%). В ньому домінує безщитник жіночий (Athyrium filix-femina) До його складу входять також вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), вербозілля лучне (Lysimochia nummularia), гадю́чник в'язолистий (Filipendula ulmaria), герань Роберта (Geranium robertianum) та рідкісний внесений до Червоної книги України коручка чемерникова (Epiactis helleborine)(Мельник та ін., 2015).
Болотні екосистеми приурочені до западин в рельєфі, їх кількість значна, однак, розміри невеликі. Болота переважно евтрофні, осокові. Осокові болота поширені по всій території парку. Для них характерне сезонне затоплювання. Внаслідок цього тут сформувалися добре виражені надзвичайно високі купини осоки омської (Carex omskiana).
Одним із найбільших осередків болотної рослинності в проектованому національному парку є урочище Ходильово. Домінантом рослинного покриву цих боліт є осока омська (Carex omskiana) (проективне покриття (35 – 60%). Зрідка трапляються віддалені одна від одної сосни (Pinus cinerea). До складу трав’яного покриву окрім домішка, входять бобівник трилистий (Menyanthes trifolia), вовче тіло болотне (Comarum palustre), очерет (Phragmites australis), осока жовта (Carex flava), кизляк китицевидний (Naumburgia thyrsiflora), шолудивник болотний (Pedicularis palustris)(Мельник та ін., 2015).
На обводнених ділянках поміж зростає рідкісний вид флори Полісся пухирник середній (Utricularia intermedia). Особини цього виду в значній кількості зростають також по меліоративних каналах. Разом з ними тут зростають кизляк китицевидний (Naumbergia thyrsiflora) та плавушник болотний (Hottonia palustris) (Мельник та ін., 2015).
Наявні надзвичайно рідкісні фрагменти торф’яників з сфагнум за участі росичок круглолистої (Drosera rotundifolia) та проміжної (Drosera intermedia).
На території парку значну площу займають пісоклюбні (пасмофітні) угруповання. Це зокрема угруповання, які охороняються згідно до Додатку І до Оселищної директиви Євросоюзу. Це угруповання костриці Беккера (Festuca beckeri) – кипця сизого (Koeleria glauca) – код 6120, угруповання булавоносця сіруватого (Corynephorus canescens) (код 2320), піщані луки (додаток 1 директиви ЄС).
Псамофітні угруповання також охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: Євро-сибірські піонерні угруповання на карбонатних пісках. – Е1.12 (відповідник біотопу 6120 Директиви ЄС), Не зімкнені не середземноморські сухі кислі та нейтральні трав’яні угруповання, у тому числі континентальні трав’яні угруповання на дюнах. – Е1.9 псамофітні піонерні комплекси (відповідник біотопу 2330 Директиви ЄС). Охороняється також комплекс біотопів Х35 – континентальні піщані дюни (Тлумачний.., 2017).
Угруповання молінії охороняються Оселищною директивою Європейського союзу – код 6410.
З півнчі від гирла Тетерва в околицях с. Страхолісся на піщаному березі ивялено діянку біловусникових лук з популцією надзвичайно цінної червонокнижної рослини – гронянки багатороздільної (Botrychium multifidum). Ближче до берега Тетерева виявлено також популяцію пальчатокорінника м'ясочервоного (Dactylorhiza incarnata).
На території проектованого парку наявні фрагменти річкових комплексів з розвиненою заплавою та озер.
По зниженням між дюнами поширені блюдцеподібні озера – подібні до таких з борових терас Дніпра. В їх складі реліктові види флори, такі як сальвінія плаваюча (Salvinia natans).
Одне з таких озерець виявлено на площі 0,5 м2 в 37 кв. Богданівського лісництва. В кінці травня воно виділялось своєю красою, завдяки лататтю білому (Nymphea alba) та пухирнику малому (Pedicularia minor). В екотоні між водним плесом та суходолом тут масово зростають півники болотні (Iris pseudocorus) та зрідка трапляються півники сибірські (Iris sibirica) (Мельник та ін., 2015).
В акваторії Київського водосховища поширені угруповання рослин, утворені рідкісними видами сальвінією плаваючою (Salvinia natans) та горіхом плаваючим (Мельник та ін., 2015). Надзичайно цінними є також біотопи гирла р. Тетерів.
Наявні на території парку угруповання з кодом 3150 – природні евтрофні озера з рослинністю типу Magnipotamion (Potamogetonion) або Hydrocharition (Stratiotion) охороняються згідно до Додатку І Оселищної директиви ЄС.
Водна рослинність включає рідкісні угруповання, що занесені до Зеленої книги України (Зелена книга.., 2009):
а) угруповання формації сальвінії плаваючої Salvinieta natantis;
б) угруповання формації латаття білого Nymphaeeta albae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
в) угруповання формації латаття сніжно-білого Nymphaeeta candidae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
г) угруповання формації глечиків жовтих Nuphareta luteae (в комплексі з сальвінією плаваючою чи водяним горіхом);
д) угруповання формації водяного горіху плаваючого Trapeta natantis. За комплексною оцінкою фахівців (Дідух Я. П., Альошкіна, 2012) в Києві біотоп водяного горіху плаваючого Trapa natans додатково належить до числа рідкісних, що мають обмежене поширення;
Низка водних угруповань також охороняються додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: біотоп вільноплаваючих скупчень жабурника (Hydrocharis morsus-ranae)- С1.222; килимків сальвінії плаваючої ( Salvinia natans ) – C1.225; різака (Stratiotes aliodes) – С1.223; вільноплаваючі колонії пухирчатки (Utricularia vulgaris) – C1.224; альдрованди (Aldrovanda vesiculosa) – С1.226; занурені килимки харофітів у мезотрофних водоймах – С1.25; вільноплаваюча рослинність евтрофних водойм (ряски, різак, сальвінія, вольфія) – С1.32; вкорінена занурена рослинність евтрофних водойм – угруповання рдесників, водопериці та різухи – С1.33; зарості мілководь з плавушником болотяним (Hottonia palustris) – С1.3413; мезотрофна рослинність повільно текучих водотоків (рдесники плаваючий та пронизанолистий, водяні жовтеці, водопериця колосиста, латаття біле) – С2.33; евтрофна рослинність повільно текучих річок (угруповання водяних жовтеців, рдесників лискучого та гребінчастого, їжача голівка зринувша, стрілолист та глечики жовті)- С2.34 (Дідух, Альошкіна, 2012; Тлумачний.., 2017).
У складі водної рослинності виявлено низку цінних, а подекуди і унікальних видів, таких як альдрованда пухирчаста (окрім Червоної книги України охороняється Додатком І до Бернської конвенції), водяні мохи: Riccia fluitans, Ricciocarpus natans, пухирчатки середня (Utricularia intermedia), мала (Utricularia minor) та звичайна (Utricularia vulgaris) та водорість нітелла (Nitella sp.). Альдрованда вперше була виявлена в цьому регіоні в гирлі р. Тетерів в районі с. Сухолуччя. Імовірно, саме гирло Тетерева є її найбільшим резеруваром.
Альдрованда охороняється також Додатком І до Бернської конвенції.
Згідно до Додатку V Оселищної конвенції ЄС охороняються численні на території кущисті лишайники роду кладонія (Cladonia), а також усі види плаунів (Lycopodium clavatum та L. annotinum).
Загалом, на території проектованого парку поширено 12 видів рослин, внесених до Червоної книги України (2009): альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa), водяний горіх плаваючий (Trapa natans), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), росичка проміжна (Drosera intermedia), пухирчатка середня (Utricularia intermedia), пухирчатка мала (Utricularia minor), коручка чемерникова (Epipactis helleborine), лілія лісова (Lilium martagon), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), плаун річний (Lycopodium annotinum), пальчатокорінник м'ясо-червоний (Dactylorhiza incarnata), гронянка багатороздільна (Botrychium multifidum) та півники сибірські (Iris sibirica).
Також виявлено 10 регіонально-рідкісних видів, які охороняються на території Києва Рішенням Київради № 285-15-VI від 7 лютого 2012 р. Це водорість нітелла (Nitella sp.), латаття біле (Nyphyeaea alba), наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora), плаун булавовидний (Lycopodium clavatum), росичка круглолиста (Drosera rotundifolia), мучниця звчиайна (Arctostaphylos uva-ursi), зміячка низька (Scorzonera humilis), грушанка середня (Pyrola media), шолудивник болотний (Pedicularis palustris) та трилич звичайний (Gentiana pneumonanthe).
На території проектованого парку звичайним є червонокнижний лось (Alces alces), зустрічається також рись (Lynx lynx).
За даними Інституту зоології ім. І. Шмальгаузена (Оцінка можливості та доцільності створення національного природного парку на території Дніпровсько-Тетрівського лісомисливського господарства, 2020 р.) тут зустрічаються такі внесені до Червоної книги України види як мишівка лісова (Sicista betulina), тхір лісовий (Mustela putorius) та видра (Lutra lutra). Надзвичайно репрезентативна ця територія з огляду на птахів. Більшість птахів Київської області зустрічається тут. Гніздує сірий журавель (Grus grus), невелика популяція голуба-синяка (Columba oenas).
За даними орнітологів А. Плиги, О. Панчука, на території проектованого парку зустрічаються орлан білохвіст (Haliaeetus albicilla) та змієїд (Circaetus gallicus), чорний лелека (Ciconia nigra), чорний шуліка (Milvus migrans) та малий підорлик (Aquila clanga).
Найбільш богатим водоплавними птахами є район гирла р. Тетерів. Поєднання мілин, численних островів і очеретяних масивів створює сприятливі умови для гніздування та годівлі. Дана територія лежить на перетині одразу двох міграційних шляхів птахів – поліського північно-широтного, яким слідують, наприклад, білолоба гуска (Anser albifrons), крижень (Anas platyrhynchos), лебідь-шипун (Cygnus olor), та дніпровського, яким прямують сірий журавель (Grus grus), чубата чернь (Aythya fuligula) тощо. Птахи тут знаходять сприятливі умови для відпочинку. Серед рідкісних пролітних видів, занесених до Червоної книги України, варто назвати гоголя (Bucephala clangula). За даними к.б.н. Н. Атамась в районі гирла річки Тетерів на заростях водної рослинності гніздують чорний (Chlidonias niger) та світлокрилий крячки (Chlidonias leucoptera), зустрічається рідкісний малий мартин (Hydrocoloeus minutus).
На території проектованого парку виявлені також включені до Червоної книги України (2009): жук-олень та махаон.
Нажаль, сучасний режим Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства не відповідає вимогам охорони рідкісних видів та угруповань. Зокрема, вибірковими вирубками знищено місцезростання рідкісних орхідей в районі села Овдієва Нива. Надзвичайно шкідливий вплив гребель, якими прокладено дороги. Ці греблі розтинають територію проектованого парку, блокуючи нормальний гідрорежим. Надзвичайно шкідливим було втручання в екосистему річки Хохора, що супроводжувалося розчисткою її берегів.
На території проектованого парку виникли надзвичайно сприятливі умови для розвитку туризму. Вже зараз територія парку улюблене місце вело- та автомандрівок. Сюди люди приїжджають помилуватися природою та назбирати грибів. На території проектованого парку знаходяться села з численними зразками збереженої дерев’яної житлової та садибної архітектури. В селі Любимівка наявна церква Воздвиження хреста та поховання краєзнавця Леонтія Похилевича. На кладовищі при церкві збереглася низка цікавих поховань, що свідчать про буремну історію регіону.
Орнітологічне багатство території та розташування її біля важливих прольотних шляхів забезпечує перспективність тут популярного в Європі напрямку туризму – спостереження за птахами.
Джерела:
Дідух Я. П., Альошкіна У.М. Біотопи міста Києва. – К.: НаУКМА, Аграр Медіа-Груп, 2012 – 163 с.
Оцінка можливості та доцільності створення національного природного парку на території Дніпровсько-Тетрівського лісомисливського господарства, Інститут зоології імені І.І. Шмальгаузена, 2020 р.
Тлумачний посібник оселищ Резолюції №4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою та потребують спеціальних заходів охорони. Перша версія адаптованого неофіційного перекладу з англійської (Третього проекту офіційної версії 2005 р.) / А. Куземко. С. Садогурська, О. Василюк. – К, 2017.- 124 с.
Червона книга України. Рослинний світ/ за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.
Interpretation manual of European Union Habitats. Natura 2000 (EUR 25): European Commision DG Environment, July 2007. -144 p.
Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roślinnych Polski. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. – 537 s.
Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.