Кремуций Корд

Николай Костомаров

Cornelio Cosso et Asinio Agrippa consulibus, Cremutius Cordus postulatur novo ac tune primum audito crimine quod, editis Annalibus laudatoque M. Bruto C. Cassium Romanorum ultimum dixisset.

Tacit. Ann. Z. IV. XXXIV

[У консульство Корнелія Косса й Азінія Агріппи до судової відповідальності притягується Кремуцій Корд по доти нечуваному й тоді вперше пред’явленому обвинуваченню в тому, що у виданих ним «Анналах» він похвалив Брута і назвав Кассія останнім римлянином (Тацит. Аннали. Кн. 4. XXXIV. – Тацит. – Соч.: В 2 т. – Л.: Наука, 1969. – С. 130).].

Незабвенной А. Л. К. на память 14 июня 1847

Lecz dotąd w mojem zachowałaś lonie

Też same oczy, twarz, postawę, szaty:

Так motyl piękny, gdy w bursztyn utonie,

Na wieki cała zachowuje postać…

A. Mickiewicz (Konrad Wallenrod)

Действующие лица:

Тиверий, римский император.

Сеян, его любимец.

Кремуций Корд, историк.

Пинарий Натта, историк.

Сатрий Секонд, поэт.

Фирмий, сенатор.

Вибий, старик, изгнанник.

Юний Вибий, сын его.

Сенаторы.

Рабы Кремуция Корда.

Помпилия, Аврелия – римские гражданки.

Действие в Риме, в царствование Тиверия, в 25 году от рожд[ения] Хр[истова].

Примітки

Вперше надруковано окремим виданням: Кремуций Корд. Сочинение Н. Костомарова, Петербург: В типографии П. А. Кулиша. – 1862.

Датується за «Автобиографией»: «В этом же году напечатана была моя драма «Кремуций Корд», написанная еще в 1849 году и остававшаяся в рукописи»: 1849 р., Саратов.

На виданні – посвята: «Незабвенной А. Л. К. на память 14 июня 1847» – Аліні Леонтіївні Крагельській, нареченій, на пам’ять про побачення з ним, ув’язненим в казематі Петропавловської фортеці.

Подається за першодруком.

Кремуций Корд – римський історик часів правління імператора Тіберія, автор праці «Аннали», був обвинувачений сенатом, як писав Таціт, за те, що у цій праці «…он похвалил Брута і назвал Кассия последним римлянином. Обвиняли Корда клиенты Сеяна Сатрий Секунд и Пинарий Натта… Выйдя затем из сената, он отказался от пищи и так лишил себя жизни. Сенаторы обязали эдилов сжечь его сочинения, но они уцелели, так как списки были тайно сохранены и впоследствии обнародованы».

Сеян (? – 31 р. н. е.) – улюбленець імператора Тіберія; винуватець загибелі багатьох членів дому Юліїв-Клавдіїв, доки не був викритий як змовник проти Тіберія й не скараний на смерть.

Тіверій – Тіберія Клавдій Нерон (42 до н. е. – 37 н. е.) – римський імператор.

Брут Марк Юній (82 – 42 до н. е.) та Кассій (? – 42 до н. е.) – республіканці, брали участь у змові і вбивстві римського диктатора Гая Юлія Цезаря (102 або 100 – 44 до н. е.).

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 291 – 329.