Джерела та історія вивчення

Ольговський С.Я.

Розташовуючись на обох берегах Керченської протоки (у давнину — Боспора Кімерійського), займаючи весь Керченський і Таманський півострів та прилеглі території до передгір’я Північного Кавказу, а також район гирла Дону, Боспорське царство було найбільшим державним утворенням серед грецьких колоній Північного Причорномор’я.

Найдавніша згадка про Боспор міститься в “Землеописі” Гекатея Мілетського. Поселення і міста Боспору, а також відстані між ними називаються у періплах. Велику увагу Боспору приділив у своїй “Географії” Страбон. Крім географічної інформації стародавній автор подає відомості про історичні події та найвизначніші пам’ятки боспорських міст. Координати міст і поселень називає Клавдій Птоломей. Важливі видомості про політичну та економічну історію Боспора містять промови Ісократа, Демосфена, Есхіна. Про події, пов’язані з Боспором, писали такі історики, як Діодор Сіцілійський, Полієн, Тацит, Амміан Марцелін, Помпоній Мела, Стефан Візантійський.

Цінним джерелом для вивчення історії Боспору є епіграфічні пам’ятки. Написи на надгробках, присвяти, списки імен, інформація про будівництво — дозволяють говорити про соціальний устрій і внутрішню організацію боспорської держави, її зовнішні зв’язки, приватне життя населення.