Поняття, сутність, принципи законності
Шестопалова Л. М.
Законність – один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян.
Дотримання законності – найважливіший напрям формування правової держави.
Режим законності – встановлений державою розпорядок, система правил, заходів, умов неухильного дотримання приписів чинних правових норм.
Умови створення режиму законності державою:
– створення належних умови для неухильної реалізації всіх правових приписів;
– забезпечення ефективного нагляду і контролю за належною їх реалізацією.
Аспекти законності:
1)законність як правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативно-правових актів у всіх сферах державного і суспільного життя.
Законність – явище, покликане створювати сприятливі умови для втілення приписів законів і підзаконних актів у повсякденну практику життя держави та суспільства.
Законність – правовий режим точного неухильного здійснення законів та інших нормативних актів усіма суб’єкта суспільних відносин, як у сфері правотворчості, так і у сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується всебічна охорона прав і інтересів особи, суспільства і держави.
2) законність як існування належного та ефективного контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм, виявлення правопорушень і притягнення винних у їх здійсненні до юридичної відповідальності.
Сутність законності:
– забезпечення, насамперед, державою реальності права;
– всі без винятку суб’єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов’язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб’єктивні права;
– належна реакція держави на кожне правопорушення.
Вимоги законності:
– при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не повинно бути місця суб’єктивізму та сваволі;
– рішуча боротьба зі зловживаннями, фактами зневажання законів, порушеннями прав і законних інтересів громадян, а також з протиправною поведінкою громадян.
Мета законності – забезпечити відповідність поведінки суб’єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права).
Вимоги до законності:
1) законність повинна пронизувати всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяльності в суспільстві (зв’язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом);
2) законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість (зв’язок законності з демократією).
Законність – невід’ємний елемент демократії, дійсного народовладдя.
Законність – принцип діяльності, режим дій, відносин у суспільстві щодо дотримання нормативних приписів.
Демократія – найважливіша гарантія законності.
Головна умова забезпечення законності – демократична форма державного та суспільного життя (коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, а діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів).
Ознаки реальності забезпечення законності:
– висока правова культура суспільства;
– динамізм законодавства;
– стабільність основних принципів та інститутів законодавства;
– чіткість, якість, конкретність закону, відсутність у ньому “загальних місць”, нічим не підкріплених декларацій і закликів.
Ознаки порушення законності:
– коригування загальнодержавних рішень на відомчому чи місцевому рівнях;
– безглузді заборони і обмеження в законах;
– гальмування суспільно корисної ініціативи;
– бюрократизм і безвідповідальність;
– корупція, інші протиправні прояви.
Принципи законності – основні начала, керівні ідеї, основоположні вимоги, що розкривають сутність, основу змісту законності як обов’язкового режиму державного та суспільного життя, що забезпечують її дієвість на практиці.
Основні принципи законності:
– верховенство закону в системі нормативно-правових актів;
– нерозривний зв’язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;
– обов’язковість вимог законності для всіх громадян, посадових осіб, державних органів і громадських організацій;
– забезпечення верховенства закону в системі правових актів;
– зв’язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;
– недопустимість протиставлення законності та доцільності;
– єдність законності;
– встановлення дієвого контролю і нагляду за дотриманням законності;
– участь мас у діяльності із забезпечення законності;
– притягнення до юридичної відповідальності за правопорушення лише за наявності вини за його вчинення;
– невідворотність юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.
Мета законності в демократичному суспільстві – забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу.
Завдання українського суспільства – формування демократичного суспільства, правової соціальної держави, у тому числі через режим законності.
Реалізація режиму законності – базується на системі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною.
Гарантії законності:
– позитивні об’єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства, добробуту народу;
– спеціальні юридичні засоби і способи, через які забезпечується режим законності.
Об’єктивні умови як гарантії законності:
– економічні;
– соціальні;
– політичні;
– умови рівня розвитку суспільної свідомості.
Спеціальні юридичні засоби забезпечення законності:
1) чіткість і конкретність формулювань норм чинного права; ефективність санкцій, що захищають ці норми; можливість застосування державного примусу, юридичної відповідальності у разі порушення правових норм;
2) здійснення правосуддя як спеціальної форми універсальної, заснованої на чинному праві і справедливості діяльності судів, що забезпечує реалізацію чинного права, захист прав і свобод громадян;
3) діяльність державних інспекцій і контрольно-ревізійного апарату, які в межах своєї компетенції запобігають, виявляють і припиняють порушення законності;
4) правова активність громадян, що полягає в активному, правильному здійсненні належних їм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, непримиренному ставленні до будь-яких порушень приписів нормативно-правових актів.