Національна безпека
й охоронна діяльність держави

Шестопалова Л. М.

Глобалізація – загальна наднаціональна інтеграція всіх складових суспільного, державного та інформаційного буття.

Безпека – відсутність будь яких загроз, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Національна безпека – високий стан захищеності інтересів нації, держави та її громадян від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Національна безпека – легальна концепція мети та державної стратегії забезпечення безпеки нації (народу), особистості та держави з метою їх стабільного існування та поступу.

Структура національної безпеки:

– суспільна безпека (безпека суспільства та безпека особистості);

– державна безпека (безпека держави)

– інформаційна безпека;

– техногенна безпека;

– екобезпека;

– економічна безпека;

– енергетична безпека.

Забезпечення національної безпеки – комплекс інформаційних, правових, соціальних, політичних, економічних, воєнних, медичних, технічних, фінансових, міжнародних та інших заходів, спрямованих на забезпечення нормального життя нації та запобігання (протидію) загрозам їй.

Структура забезпечення національної безпеки :

– захист державного ладу;

– захист суспільного ладу;

– забезпечення територіальної цілісності та недоторканності;

– забезпечення державного та національного (народного) суверенітету;

– забезпечення економічної та політичної незалежності;

– підтримання громадського порядку та боротьба зі злочинністю;

– забезпечення екологічної та техногенної безпеки;

– підтримання здоров’я нації та її репродуктивності.

Органи забезпечення національної безпеки:

– армія;

– поліція (міліція);

– прокуратура;

– служби розвідки та контррозвідки;

– органи охорони здоров’я тощо.

Забезпечення національної безпеки – конкретні напрями політичної, економічної, ідеологічної, суспільної охоронної діяльності, пов’язані з виявленням, профілактикою та подоланням того, що деструктивно впливає на встановлений порядок існування країни, її громадян, важливих суспільних інструкцій.

Мета забезпечення національної безпеки – створення та підтримання такого економічного, політичного, інформаційного, міжнародного та військово-стратегічного становища, при якому було б створено сприятливі умови для розвитку особистості, суспільства та держави.

Рівні інтересів у сфері національної безпеки:

– фундаментальні;

– визначальні;

– первинні;

– ситуаційні.

Матеріальна база системи національної безпеки – сукупність матеріальних засобів, які витрачаються на утримання і функціонування цієї системи.

Елементи матеріальної бази національної безпеки:

– Засоби для утримання державних і недержавних інститутів, діяльність яких пов’язана із забезпеченням національної безпеки:

– засоби на утримання штатного апарату;

– засоби на оплату праці осіб, що залучені до вирішення окремих завдань у сфері забезпечення національної безпеки;

– засоби на утримання матеріально-технічної бази різних структур, що діють для забезпечення національної безпеки;

– Засоби, які використовуються на оперативну діяльність різних інститутів, що функціонують у сфері забезпечення національної безпеки;

– Засоби, які витрачаються на здійснення великих програм у сфері забезпечення національної безпеки, що вимагають спеціального фінансування.

Безпека держави:

– підтримання конституційних суспільних відносин;

– зміцнення державної влади;

– економічна міць;

– законність;

– територіальна цілісність і непорушність кордонів.

Громадська безпека – безпека громадянського суспільства:

– соціальна справедливість;

– захищеність прав громадян і суспільства в цілому у відносинах з державою;

– режим законності;

– економічний добробут громадян;

– демократичний плюралізм;

– відкритість суспільства;

– національна визначеність громадянського суспільства.

Нормативна база національної безпеки України – система всіх нормативно-правових актів України (закони та підзаконні акти), що визначають основні напрями і принципи організації, функціонування і розвитку системи національної безпеки, а також конкретні завдання та структуру окремих інститутів, органів і закладів, які діють у сфері забезпечення національної безпеки України.

Духовна база національної безпеки України – система всіх духовних цінностей суспільства, що становлять ідеологічний фундамент здійснення різних напрямів охоронної діяльності взагалі та відповідають принципам демократії, гуманізму, соціальної справедливості, пріоритету прав і свобод особистості, глибокої поваги до права.

Суспільна охоронна діяльність – сукупність матеріальних і нематеріальних заходів і дій, що реалізуються у правових і неправових формах і здійснюються державними і недержавними органами й організаціями з приводу забезпечення національної безпеки.

Суб’єкти охоронної діяльності:

1. Державні охоронні структури:

– загальної компетенції (органи законодавчої, виконавчої та судової влади);

– спеціальної компетенції (Прокуратура, Служба безпеки, міліція, органи екологічного захисту та безпеки, санітарного нагляду, охорони здоров’я тощо).

2. Недержавні охоронні структури:

– незалежні спеціалізовані корпорації, фірми, бюро тощо, які надають послуги усім державним, приватним закладам, організаціям та окремим особам (детективна діяльність, особиста охорона, охорона майна інформаційно-правові послуги та консультації тощо);

– внутрішні “служби безпеки”, що створюються промисловими кампаніями, фірмами та організаціями (охорона комерційної та службової таємниці, вивчення діяльності