«О, як весело глядіти,…»

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

О, як весело глядіти,

Як сміються всі на світі,

А я з горя поманеньку

Наллю чарочку повненьку,

Вип’ю добре, посмакую

І сам з кого покепкую.

Світ широкий, своя воля,

Хоч і злая моя доля,

А мого тільки на світі –

Як на людей поглядіти,

Їх веселлям упитаться

Та з їх добре посміяться.

Бо як з мене хто сміється,

То ніколи не минеться;

Бо я біс такий удався,

Що хто з мене посміявся,

Хай як хоче забуває –

Через десять год згадає,

Бо такеє чудо буде,

Що побачать усі люде –

Не побачать, то почують

Та із того покепкують.

А я з горя поманеньку

Наллю чарочку маненьку

Та на неї подивлюся,

Вип’ю та й сам посміюся.

Нехай оце оттак буде.

Послухайте, добрі люде,

Хоч я чортеня скажене,

Та не смійтесь тільки з мене.

Хоч я з того й не заплачу –

То все чую і вибачу,

І як і я вдеру вірші –

Буде, братця, комусь гірше.

1843. Августа 20. Матяшовка

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Собрание сочинений Александра Степановича Афанасьева (Чужбинского). В 9-ти т. Спб., 1892, т. 9, с. 29 – 30. Датується 1843 р.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 228.