Левко Боровиковський

Боровиковський Левко Іванович (22.02 (6.03).1806 – 26.12.1889 (7.01.1890)) – український поет-романтик і фольклорист.

Народився в с. (нині – Хорольського району Полтавської обл.) у родині дрібного поміщика (козака). Навчався в Хорольському повітовому училищі (1819 – 1822), Полтавській гімназії (1822 – 1826), Харківському університеті (1826 – 1830).

В університеті під впливом П. П. Гулака-Артемовського почав збирати український фольклор. В цей же час написав і опублікував ряд оригінальних та перекладних поезій.

В 1831 – 1837 рр. Боровиковський викладав у Курській гімназії, від 1838 до (орієнтовно) 1859 р. служив викладачем та інспектором у Полтавській гімназії. В ці роки він публікував свої твори в українських альманахах («Український альманах», Харків, 1831 р.; «Ластівка», Петербург, 1841 р.) та в російських журналах.

В 1852 р. у Києві за допомогою А. Метлинського було надруковано книгу «Байки і прибаютки» – єдине окреме видання творів Боровиковського, випущене за життя поета.

Близько 1859 р. внаслідок тяжкої хвороби Боровиковський вийшов у відставку і до кінця життя мешкав переважно у рідному селі Мелюшки, де він помер і був похований.

Портрет Л. Боровиковського, який ми уміщуємо, виконано в 1830-х роках, у добу розквіту його таланту.

Дослідники вважають Л. Боровиковського першим представником романтизму в українській літературі.

М. Ж., 13.01.2016 р.