Петро Гулак-Артемовський

Петро Петрович Гулак-Артемовський (16 (27) 01.1790 – 1 (13) 10.1865) – український поет.

Народився він у містечку Городище (нині районний центр Черкаської обл.) в родині священика. В 1817 р. він поступив у Харківський університет, а з 1820 року почалась його кар’єра викладача в цьому університеті. В 1841 – 1849 рр. він був ректором Харківського університету. Паралельно з університетом він викладав також у Харківському інституті шляхетних дівчат. Помер він і похований у Харкові.

Літературна діяльність Гулака-Артемовського розпочалась з переїздом до Харкова в 1817 р. і тривала 41 рік – аж до 1858 року. Вона досить виразно ділиться на два періоди. У першому періоду (від 1817 до 1833 р.) він виступав з байками та переспівами з Горація. У другому періоді (1842 – 1858 рр.) він писав вірші з нагоди різних особистих подій та барабанно-патріотичні вірші на Кримську війну. В цілому перший період дав твори, значно вагоміші за другий.

Літературну славу Гулаку-Артемовському принесла байка «Пан та Собака» (1818 р.), яка лишилась його найкращим твором. Значення його творчості полягає в тому, що він виступив зі своїми українськими поезіями якраз у той час, коли освічені люди вважали, що українська мова «забута» й «вимирає». Його твори закладали грунт для подальшого розвитку української літератури.

Портрет Гулака-Артемовського, який ми наводимо, узято з книги: Твори Івана Котляревського, Петра Артемовського-Гулака, Евгенія Гребінки / ред. Ю. Романчук. – Львів: Просвіта, 1908 р., с. 362.

М. Ж., 25 липня 2014 р.