Микола Болкун

Микола Болкун (рік народження невідомий – 1930 – 1943 рр. – рік смерті невідомий) – маловідомий український поет. Відомості про нього зібрав Володимир Федотов на маргінезі своєї розвідки про Герасима Соколенка – Болкунового приятеля.

Народився Микола в сім’ї отця Юрія Болкуна (священика церкви в с.Михля Ізяславського району Хмельницької області) і вчительки Ольги Міщук. Це сталось, здогадно, в 1906..1908 рр. Коли більшовики закрили церкву, сім’я перебралась до Вінниці, де Микола вступив до педагогічного інституту (і мабуть закінчив його).

В кінці 1930 р. Микола Болкун викладав німецьку мову у школі в селі Михнів (Ізяславського району Хмельницької області). В 1939 р. він оженився. Дружину його звали Ольга, родом вона була з Михнова.

Коли совіти в 1941 році втекли перед наступом німців, Організація українських націоналістів почала випускати з Заславі газету «Заславський вісник» (з осені 1941 р.). Микола Болкун працював у цій газеті, отже, був знайомий з представниками ОУН.

Десь в 1 половині 1942 року німецько-фашистські «цивілізатори» схопили Болкуна і відправили його до табору примусової праці до Німеччини, в Гановер. Звідти Болкун написав листа до Уласа Самчука (до Рівного). Самчук одержав цей лист 16.08.1942 р. і вмістив у своїх спогадах.

З Німеччини Болкуну вдалось вибратись, і в 1943 році він на короткий час з’явився в Заславі. Звідти він іде у загін Української повстанської армії, який базувався в лісі біля села Михнів. На цьому біографічні відомості про Болкуна уриваються.

Його поетична творчість представлена кількома віршами, які були надруковані в українських виданнях 1942 – 1944 років: у жіночому журналі «Українка» (Костопіль), «Дорога», у газеті «Костопільський вісник».

Звичайно, радянські «визволителі» не потребували таких політично сумнівних поезій, які друкувались в «окупаційних» виданнях і належали бійцю УПА. Але ми в незалежній Україні мусимо пам’ятати цього чоловіка, який словом і ділом боровся за нашу волю.

М.Ж.