Летіла зозуля через сад, куючи

Запис Дніпрової Чайки

Летіла зозуля

Через сад, куючи.

Ой заплакав козаченько,

Од дівчини йдучи.

Ой прийшов додому,

Не каже нікому,

Ой сів собі кінець столу,

Підперся рукою.

Його мати ходить,

Білі ручки ломить:

– Ой сину мій, єдинчику,

Що ж ти не говориш?

Чи ти, сину, спився,

Чи з дороги збився,

Чи ти в теї чорнявої

Отрути напився?

– Я, мамо, не спився,

Ні з дороги збився, –

Тільки в теї чорнявої

Отрути напився!

Приходять до його

Товариші його,

Стали його розважати,

Кличуть пить-гуляти.

Приходять другії

Та кличуть косити.

– Ой не можу, товариші,

Головки зносити!

Приходять третії,

Кличуть копи класти.

– Ой не можу, товариші,

Голівки підвести!

Не тра мені сіна,

Не треба нітрошки,

Тільки треба сажень землі

І чотири дошки.

Не тра мені сіна

Жодної копиці!

Оттак мені наробили

Гарні молодиці!

Примітки

Зап. в с. Королівка («Укр. пісні», 1902, № 37).

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 139 – 141.