Ой жила удівонька та й на роздоллі
Запис Дніпрової Чайки
Ой жила удівонька та й на роздоллі, (гей!)
Оженила синочка та й по неволі.
Оженила синочка та й по неволі, гей!
Та взяла невісточку не до любові.
Та взяла невісточку не до любові, гей!
Не білеє личенько, не чорні брови.
Ой послала синочка у Крим-дорогу, гей!
Нелюбу невісточку в поле брать льону:
– Ой іди, невісточко, не оглядайся, гей!
Бери в полі льоночок, не розгинайся.
Не вибереш льоночку, не йди додому, гей!
Стань собі тополею посеред поля.
Стань собі тополею посеред поля, гей!
Тихою, високою, кучерявою!
Ой приїхав синочок із Крима-дороги, гей!
Уклонився матері низенько в ноги:
– Ой здорова, матінко рідная моя, гей!
Де ж твоя невісточка, а моя жона?
– Послала я, синочку, в поле брать льону, гей!
Не вибереш льоночку – не йди додому!
Із’їздив я, матінко, усі города, гей!
Та не бачив, матінко, такого дива:
Та на нашій нивоньці зросла тополя, гей!
Тонка та високая, кучерявая,
Без буйного вітроньку вихиляється, гей!
Без ясного сонечка викрашається!
– Візьми ти, мій синочку, гостру сокиру, гей!
Зрубай ту тополеньку посеред поля!
Як цюкнув у перший раз – затрусилася, гей!
Як цюкнув у другий – кров закапала.
Як цюкнув у третій раз – заговорила:
– Не рубай, мій миленький, я ж твоя мила,
Не рубай, мій миленький, я ж твоя мила,
Оце ж твоя матінка так наробила!
Примітки
А – зап. в с. Королівка (мелодія – Лисенко, вип. 6, № 14; рукопис Лисенка, арк. 46).
Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 129 – 130.