Ой вербо ти, вербо кучерявая

Запис Дніпрової Чайки

– Ой вербо ти, вербо кучерявая,

Коли ти зійшла, коли виросла?

– Я узимку зійшла, влітку виросла,

По зорях цвіла, в південь вистигла.

Я по зорях цвіла, красувалася…

Дівка милого дожидалася:

Запалила свічку воску ярого,

Виглядала свого ще й коханого.

Стукотить, гуркотить, – милий верхи біжить,

Ой гука, виклика потихесеньку;

Ой гука, виклика потихесеньку:

– Одчиняй ворота, моє серденько!

Я до тебе прийшов не питатися, –

Я до тебе прийшов одпроситися,

Я до тебе прийшов не тулятися, –

Я до тебе прийшов розпитатися,

Чи позволиш мені одлучитися,

Щоб із другою оженитися?

– Оженись, чортів син, помогай тобі біс!

Та бери, коли хоч, генеральськую доч.

Генеральська дочка – ані жать, ні в’язать,

Тільки знає ввесь день в холодочку лежать.

Генеральська дочка некукібниця,

А до твоїх скарбів не комірниця.

Примітки

Мелодія з с. Збур’ївка, текст звів Конощенко з двох варіантів – із с. Збур’ївка і з с. Королівка («Укр. пісні», 1904, № 8).

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 81 – 83.