Іван Гушалевич

Гушалевич Іван Миколайович (4.12.1823 – 2.06.1903) – український письменник і громадський діяч.

Народився у с. (нині – Чортківського району Тернопільської обл.) у селянській родині. Учився у Бучацькій гімназії та Львівській духовній семінарії. Працював викладачем, зокрема, у Львівській академічній гімназії (1862 – 1889).

В жовтні 1848 р. брав участь у «Соборі руських вчених», редагував газети, що виходили у Львові. В 1861 р. обраний депутатом Галицького сейму (обласної ради), в 1866 р. – депутатом австрійського парламенту. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Літературну діяльність почав у 1848 р. (Стихотворенія Івана Гушалевича. – Перемишль: 1848 р.). Ці твори написані народною мовою, хоча й недосконалою.

Пізніше Гушалевич перейшов на «язичіє» і був його великим прихильником. Язичієм надруковані збірки поезій «Поезії» (1861, ч. 1; 1879, ч. 2), «Галицки отголосы» (1880), «Стихотворения» (1884), «Балканские думы» (1891). Окрім поезій він написав п’єси «Підгоряни» (1865), «Обман очей», «Внесення жінки» та «Сільські пленіпотенти». (1870). В 1887 р. опублікував свої спогади про революційні події 1848 р. у Львові. Після 1887 р. відійшов від творчої діяльності.

Література

Франко І. Іван Гушалевич. – Літературно-науковий вісник, 1903 р., № 8, с. 111 – 128; № 9, с. 163 – 187; № 11 , с. 92 – 120; Зібрання творів у 50-и томах, К., 1982 р., т. 35, с. 7 – 73.

М. Ж., 20.01.2016 р.