Словничок діалектних слів
у творах Г. Хоткевича
Абецадло – абетка.
Анджіміри – інженери-землеміри.
Апрегендовані – виправдані.
Бай – забава, набуток, гуляння.
Бартка – сокирка на довгій ручці.
Басарунок – подарунок.
Безпечитися – покладатися, довірятися.
Бер – кладка, місток.
Берфела – деталь до верклюги – пристрою для підвішування казана над вогнем.
Бийно – небезпечно.
Біглий – тямущий, досвідчений.
Біх – бог.
Блахманові (титули) – фальшиві титули.
Бовгар – пастух рогатої худоби.
Богданка – суджена дівчина.
Ботей – колиба, вівчарська оселя на полонині; отара овець.
Брика – панський повіз, бричка.
Брев – булла.
Брич – бритва.
Будз – овечий сир.
Вакувати – пустувати, бути без нагляду.
Валансатися – волочитися, бродити.
Варуватися – сперечатися, бути обачним.
Вибракувати – вибрати.
Видев – мабуть, очевидно.
Витах – відтак, згодом, потім.
Витиграфія – фотографія.
Витам – звідтіль.
Віблєк – колода.
Відвічальний – відповідальний.
Віно – посаг, майно.
Взмянка – згадка.
Вімикати – виривати, витягати.
Вітліша (вутліша) – гірша.
Віхапати – виловити, спіймати.
Віхтувати – годувати, частувати.
Вішту деровувати – видумувати, вигадувати, робити.
Вогорити – говорити.
Возний – судовий виконавець, служка.
Вориння – огорожа.
Ворих – ворог.
Гавра – печера.
Гатаман – отаман.
Гачуга – висока смерека.
Гершт – вичаток.
Гити (червоні) – гуцульський одяг.
Гляба – тяжко.
Головиця – джерело.
Грасувати – бродити.
Грідушки – прикраси.
Гроза – погроза.
Грунь – хребет, верх гори.
Гугля – верхній одяг у гуцулів.
Дванацік – дванадцять.
Дзерівний (котел) – котел на сироватку.
Дзєкан – священик.
Дисько – достеменно, точно.
Дисперація – важкий душевний стан.
Ділевщина – розподіл.
Дєра – дірка.
Доли – низини.
Доліський – долішній.
Дубелтово – подвійно.
Думку вати – думати, гадати.
Дуфайти – надіятися.
Єлов’єчє – ялівка.
Єнчі – інші.
Живний (понеділок) – страсний (понеділок).
Жереп – низькі дикоростучі зарослі.
Жомнєрка – військова служба.
Завзєкіськ – затятість.
Зайдей – зайда, пришелець.
Заліжка – заклад.
Зара – зараз, негайно.
Загірєни – загіряни, мешканці Закарпаття.
Застайка – курінь на полонині.
Збізувати – змогти.
Знестися – сконтактуватися, увійти в стосунки.
Ізвір – лісова хаща.
Ізрикнута – сказати.
Кант – все.
Каринієри – карабінери.
Кєчера (кичера) – верх гори.
Кіко – скільки.
Кєпько – тяжко.
Клака – толока, гуртова робота.
Конєшність – скупість.
Креминар – тюрма, в’язниця.
Кресцитива – зростання.
Криївка – схованка.
Кристєни (хрискєни) – християни.
Кріль – король.
Кріс (від кресати) – рушниця.
Кульчики – сережки.
Кумбук – дерево, у якого зрубаний вершок і воно росте вшир.
Курмей – мотузка, шнур.
Кутюга – собака.
Лавник – член міського суду.
Лагідка – ласка.
Лєнка – непотріб, нероба, пан, ледащо.
Ликати – ковтати.
Ликє – летять.
Лудіння – одяг.
Любас – коханець.
Любаска – коханка.
Люфт – повітря.
Май-мой – багато.
Маковієве пушєнє – релігійний піст.
Маржина – худоба.
Мерза – погань.
Мітєнник – господар, який дає вівці на випас.
Мужнє (віно) – майно мужа.
Навкємитиси – надокучити, надоїсти.
Надіжка – надія.
Недодатній – не плюсовий.
Неповодження – невдачі.
Несвойсько – не по-своєму.
Нич – нічого.
Ні – мене.
Ннина – днина.
Носитися (по-мадярськи) – одягатися (по-мадярськи).
Нумер – номер.
Обиватель – громадянин.
Обиздритися – озирнутися.
Обляти – обливати.
Одідичення – спадщина.
Омент – момент, хвилина.
Омкно – ніяково.
Опилий – підпилий.
Оструб – дерев’яна стіна будинку.
Паска – пасха, святочний великодній білий хліб.
Паськунний – поганий, недобрий.
Паювати – ділитися.
Петент – прохач, відвідувач.
Первий (брат) – двоюрідний.
Перечний – перший.
Пизно – пізно.
Пизьма – гнів, обурення, злоба.
Підникнути – підрости.
Піхотов – пішки.
Плай – гірська стежка.
Платина – хустина.
Плебанія – садиба священика.
Плови – великі раптові дощі, повінь.
Подлуг – згідно з…
Подря – поміст, перекладина в хліві.
Позатиллю – ззаду, з другого боку.
Покі – спокій.
Покладки – яйця.
Покревенство – близькість, споріднення.
Полиб’є – діжка.
Поправка – знак, вказівка.
Порєнний – гречний, слухняний.
Попукати – потріскати.
Порєкло (порекло) – ім’я.
Презес (суду) – голова (суду).
Преці – адже ж.
Прокуратор – суддя.
Пструт – форель.
Пудна – страшна.
Путина – посуд для молока.
Райця – радник.
Рапавка – жаба.
Реваш – рахунок удоїв, зарубаних на дереві.
Рекламація – оскарження, протест.
Ремінь – тут черес.
Рихтик – справді, дійсно.
Ровта – ватага.
Серен – замерзлий сніг.
Сигла – густий, темний ліс з найвищих дерев.
Сировиця – солона вода.
Сительний – повний.
Сідець – крісло.
Скутки – наслідки.
Скутечніше – певніше.
Слішний – гарний.
Смотрити – пробувати, щупати.
Спіжарня – комора.
Спуза – саджа.
Спузар – пастух на полонині, який доглядає за вогнем у колибі, щоби не згасав.
Срімний – срібний.
Становчість – рішучість.
Стокмитися – домовитися, дійти згоди.
Струнка – місце в кошарі, де доять овець і кіз.
Суточки – вузенькі дороги в горах, обгороджені воринням.
Ступнево – поступово.
Тарниця – сідло.
Текнути (тикнути) – торкнутися.
Терх – вантаж, вага.
Тимой (тимунь) – тому.
Тинфа – спантеличення.
Ті – тобі.
Тілих – келих, чаша.
Тіцько – стільки.
Трафєлоси – траплялося.
Трафєтися – траплятися, ставатися.
Трафунок – пригода.
Туршуки – кущі, молоді ліси.
Угри – угорці.
Умпет (імпет) – запал, шаленість.
Узніт – візьміть.
Укий – вчений.
Укутатися – впоратися.
Уорщина – Угорщина.
Усари – гусари.
Успосібнення – вдача.
Фактор – посередник.
Фала бу – хвала Богу.
Фестунок – замок, фортеця.
Фист – дуже.
Фол – грубий прийом у грі.
Флекев – парубок.
Флоєра – сопілка.
Франца – хвороба.
Футкий – швидкий, спритний.
Хавка – рот.
Хитар – межа.
Хирбет – хребет.
Цара – долина.
Чин – діло.
Чєгір – чагарник.
Чєлідина – жінка.
Чепіль – ножик.
Шандармерія – жандармерія, поліція.
Шєськє – щастя.
Шляку вати – перетнути, загородити шляхи, взяти в облогу.
Шпихлір – комора.
Штивний – стрункий, прямий.
Штука – мистецтво.
Юнацій – юнак, хлопець-молодець.
Джерело: Хоткевич Г. Авірон. Довбуш. Оповідання. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 555 – 558.