Микола Хвильовий

Микола Хвильовий – літературний псевдонім Миколи Григоровича Фітільова (1 (13) грудня 1893 р., с. Тростянець (нині райцентр Сумської області) – 13 травня 1933 р., м. Харків) – український письменник та організатор літературного життя.

Народився Микола Фітільов у родині вчителів. Після закінчення початкової школи поступив у Богодухівську гімназію, в якій вчився до п’ятого класу. Після цього (в 1911 – 1916 рр.) він обіймав посаду писаря Рублівської волосної управи (нині с.Велика Рублівка Котелевського району Полтавської обл.). В 1916 р. він склав екстерном іспити за повний курс гімназії і пішов добровольцем до війська, в якому перебував до осені 1917 р.

На початку 1918 р. М. Фітільов оселився в Богодухові, де мав службу в повітовій управі. Там він оженився з учителькою Катериною Гащенко, там народилась їх донька Іраїда. В цьому ж році вступив до Комуністичної партії України.

На початку 1921 року М. Фітільов розлучається з сім’єю і переїжджає до Харкова. Тут він працював виключно як літератор під іменем Миколи Хвильового, в тому ж 1921 році були надруковані дві його маленькі поетичні збірки. Але він скоро полишив поезію на користь прози та публіцистики.

Майже одразу М.Хвильовий почав займатись літературно-організаційною працєю. Так, в 1923 р. він був серед членів-засновників письменницької організації «Гарт», в 1925 р. був ініціатором створення Вільної академії пролетарської літератури (Вапліте), а в 1930 р. – Пролетарського літературного фронту (Пролітфронт).

Слід знати, що вираз «пролетарська література» (як і пізніший вираз «радянська література») є евфемізмом на позначення офіційної проурядової літератури, такої, яка користується довірою та підтримкою з боку уряду. В умовах тоталітарної диктатури така підтримка була абсолютно необхідною умовою, поза якою літературна творчість була неможливою. Отже, Хвильовий та його товариші намагалися поєднати вимоги політичного керівництва і потреби творчості.

Але дуже скоро виявилось, що творчість комуністичному керівницту не потрібна – вона надто свавільна й некерована. В 1928 р. на вимогу начальства була закрита Вапліте, а в 1931 р. – Пролітфронт. Хвильового ще прийняли до Всеукраїнської спілки пролетарських письменників – єдиної толерованої начальством літературної організації, але й там він був непотрібним і небезпечним. Його численні заяви (в тому числі і в його художніх творах), що він любить радянську соціалістичну Україну, не приймались до уваги і не принесли Хвильовому жодної користі.

В квітні 1933 року чекісти заарештували Михайла Ялового – колишнього голову Вапліте, найближчого соратника й однодумця Миколи Хвильового. Яловий, як маркіз де Поза з трагедії Шіллера, загинув в ув’язненні.

А Хвильовий – як дон Карлос з тої ж трагедії – покінчив з собою, не давшись в руки катам. Для українських комуністів, які бажали зберегти якусь незалежність, в сталінській імперії місця не залишилось.

Після загибелі Хвильового кампанія його цькування й переслідування ще посилилась. Всі твори письменника були заборонені й вилучені, його ім’я було піддано повній забороні. Передруки його творів та вивчення його творчості були можливі тільки на еміграції, і лише з 1989 року його твори почали повертатись до читача в Україні.

Але внаслідок комуністичного терору проти української культури ми не маємо автографів письменника (з його творчості ми знаємо лише те, що Хвильовий зумів / устиг надрукувати за життя), не маємо його листування, дуже мало відомо документів до його біографії та спогадів про нього.

Хвильовий не встиг реалізувати свій творчий потенціал; до того ж він весь час мусив пристосовувати своє покликання – писати про революційну визвольну боротьбу українського народу – до умов російського комуністичного (антиукраїнського в своїй суті) окупаційного режиму. Про все це слід пам’ятати, читаючи його твори.

М. Ж., 23 липня 2013 р.

Література:

Костюк Г. Зустрічі і прощання. – К.: Смолоскип, 2008 р., т. 1, с. 262 – 296.

Хвильовий М. Твори: У 2 т.— К.: Дніпро, 1990 р.

Плющ Л. Його таємниця, або "Прекрасна ложа" Хвильового. — К.: Факт, 2006. – 872 с.

Полювання на "Вальдшнепа". Розсекречений Микола Хвильовий. – К.: Темпора, 2009 р.

Мельників Р. Життя і смерть Миколи Хвильового. Від комуніста до комунара. – , 13 травня 2013 р.; , 13 травня 2013 р.