Микола Маркевич
Маркевич Микола Андрійович (26.01 (7.02).1804 – 9 (21).04.1860) – український історик-аматор, фольклорист, поет, композитор.
Юшкевич-Стаховський К.Ф. Портрет М.А.Маркевича, 1847 р.
Походив він із відомого в Гетьманщині старшинського роду Маркевичів. У спадок від батька він отримав досить значний маєток (с. – нині Згурівського району Київської обл., 700 кріпаків). Середню освіту він одержав в «Благородному пансіоні» при Головному педагогічному інституті (Петербург, 1817 – 1820). У 1820 – 1824 рр. служив у війську, вийшов у відставку з чином поручика і оселився в Турівці, де прожив до кінця життя.
Всі твори Маркевич писав російською мовою. Першу його поезію надрукував в 1820 р. В. А. Жуковський. Продовжив творчу працю уже після відставки, в 1831 р. була надрукована збірка його поезій «Украинские мелодии», в 1840 р. – «Народные украинские напевы, положенные для фортепьяно Николаем Маркевичем». Окрім записів слів та музики народних пісень, Маркевич писав п’єси для фортепіано і для співу.
В 1842 – 1843 рр. була надрукована його головна історична праця – «История Малороссии» у 5-и томах, написана без найменшого критичного ставлення до джерел. Певну цінність становила публікація «Історії русів», включена Маркевичем до свого твору майже в повному обсягу. Російські рецензенти критикували його не за слабку методику, а за намагання штучно утворити історію неіснуючої (на їхню думку) України.
Маркевич зібрав велетенську кількість рукописних матеріалів з історії України (бл. 12 тисяч рукописів), уклав словник української мови (45 тис. слів), писав щоденник. Усі ці скарби нині зберігаються в Російській державної бібліотеки (Москва), але слабо вивчені і майже не використовуються.
Література
Косачевская Е. М. Н. А. Маркевич. – Ленинград: 1987 г.
М. Ж., 15 січня 2016 р.