Панас Мирний

Панас Мирний – літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка (1 (13) травня 1849 – 28 січня 1920 р.), українського письменника (прозаїка і драматурга).

Народився він у Миргороді (нині – районний центр Полтавської обл.) у родині дрібного чиновника. Учився він у Миргородському парафіяльному училищі, потім – у Гадяцькому повітовому училищі (1858 – 1862 рр.). Подальшої освіти йому не пощастило здобути.

Від 1863 р. він почав служити як дрібний урядовець у фінансових установах повітових міст Полтавської губернії, а від 1871 р. – в таких же установах Полтави. В 1914 р. він отримав чин статського радника.

Служба чиновником в Російській імперії не могла суміщатись з літературною творчістю, тому такі люди змушені були публікувати свої твори під псевдонімами (найбільш відомий випадок – статський радник М. Є Салтиков, котрий постійно вживав псевдонім «Микола Щедрін»). Тим більше обережності треба було чиновнику Рудченку для занять забороненою українською літературою. Він публікував свої твори без підпису, а потім почав вживати псевдонім «Панас Мирний», про власника якого його сучасники знали дуже мало.

Російська поліція час від часу починала цікавитись – хто такий Панас Мирний, але, на щастя, це не мало наслідків для письменника.

До літературної творчості Панас Мирний звернувся дуже рано, ще наприкінці 1860-х років, і дуже швидко визначив свій фах як прозаїк. Перші його твори друкувались у Львові від 1872 р. Повість «Лихі люди» була надрукована М. Драгомановим у Женеві (1877 р.), там же в 1880 р. з’явився роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Ці видання, надруковані штучним «драгоманівським» правописом, були суворо заборонені не тільки в Російській імперії, але й в Австро-Угорщині. Намагаючись провести їх через російську цензуру, автор дав першому назву «Товариші», а другому – «Пропаща сила». Але перший з них так і не був дозволений, а другий побачив світ лише в 1905 р. у спотвореному цензурними вилученнями вигляді.

Російська цензура постійно забороняла твори Панаса Мирного, закидаючи їм надмір чорної фарби у змалювання життя простого народу та проповідь соціалістичних ідей (і те й друге – слушно). Через це його твори лежали в рукописах цілими десятиліттями, а значна частина їх була надрукована уже після смерті письменника. Так, перша частина роману «Повія» була надрукована в 1883 р., а надрукованим в повному обсязі автор його так і не побачив. Тому Панас Мирний не тільки нічого не міг заробити своєю літературною працію, але і створив значно менше, ніж міг би.

Творчій метод Панаса Мирного – переважно реалізм. Коло його спостережень – це селяни, дрібні чиновники, інтелігенція рідної йому Полтавщини. В творах письменника проходить народне життя від середини 19 ст., від останніх років кріпацтва, до початку 20 ст., до подій революції 1905 р. і спроб заведення парламенського ладу в Російській імперії.

В повному обсязі твори Панаса Мирного прийшли до читача лише в 3-й чверті 20 ст., і його по справедливості вважають класиком української літератури.

М. Ж., 2 липня 2017 р.