Рецензія на збірку «Співи в полях»
Клима Поліщука

Богацький Павло

Ім’я Клима Поліщука українському читачеві доводилось стрівати на сторінках нашої преси – яко дописувача з театру бойових подій. І ось, коли порівняти його «дописи» зі «Співами в полях», то, безперечно, симпатії читача будуть на боці перших. Зміст всього його писання один: війна, смерть, муки й туга людини, що йде на смерть, розклад людської натури і пониження до звіря, а також і віра у весну, любов і спокій. Матеріал, безумовно, цікавий, і талановитий письменник, психолог дав би нам твір, котрий би зоставив певний слід в душі читача. Із прочитаного ж у К. Поліщука деяку приємність дають лише його дописи (у «Народній волі»), але то не література і автор їх – не письменник, а дописувач газетний.

Тим часом збірка його «Співи в полях» вийшла у світ. Збірка віршів, але не поезій… Це важкі римовані рядки з претензією навіть на оригінальність форми (епіфора – стор. 23), але в них поезії немає зовсім. Авторові бракує найголовнішого – фантазії і потреби внутрішньої – мислити образами. І коли він силкується все-таки дати будь-який образ, то читач не відчуває його і, у силкуванні розібратися в тому, тратить навіть і зміст вірша. Унаслідок того маємо якісь римовані ребуси, а не поезії. І тому ми не радимо п. Поліщукові займатись тим, краще вже добувати слави газетними дописами і не засмічувати літератури.

Примітки

Вперше надруковано: Книгарь. – Київ, лютий 1918 р. – ч. 6. – С. 347. Подається за передруком: Поліщук К. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2008 р., с. 679.