Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

16

Степан Руданський

Варіанти тексту

І говорить бог Адаму:

«Сину мій, Адаме!

Нащось тріпав позад себе

Мокрими руками!?

Ой! від сего стережися,

Поки будеш жити,

Да і дітям своїм теє

Закажи робити!»

(І тепер то пам’ятають

Всі хрещені люде,

Да і послі мир хрещений

Пам’ятати буде).

Знав то господь милосердний,

Що Адаму гоже,

Знав він добре, що для серця

Жінка лиш поможе.

І в минуті сон на него

Господь насилає,

І над сонним чоловіком

Думоньку гадає.

І гадає, і не знає,

Звідки що почати:

«З голови возьму, – подумав, –

Буде за лоб брати;

Возьму руку – жінка мужу

Ввік не дасть покою;

Возьму ногу – но муж буде

В неї під п’ятою.

Тра, щоб жінка чоловіка

Лиш могла кохати».

І роздумав – і ребро став

Лівеє ламати.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 32 – 33.