Сторінка з щоденника

С. Руданський

1 сентября [1861]

Скінчилися муки, надія не ошукала, не лягли мої кості на чужині, я знову у дорозі і залізними карбами кочуся на полудень. Прощай, Петрополю! Прощай, моє горно пекельне! не мало сили, мої рідної сили, попалилося в тобі, а гріх мені було б за тебе забути. Сировим залізом з землею та іржею попав я до тебе, ти мене перетопило, ти мене перекувало, і сухим і твердим пустило од себе. А чим-то полудень мене порадує? Чи синєє море мене загартує, чи, може, ізнову іржею покриє, сточить, обезсилить? А Кримськії гори чи новим здоровлям, чи гробом наділять? Прощай же, мій друже, прощай, Петрополю, прощай, моя радо-порадо, прощай і ти, моя зіронька ясна, моя милая С…, вам моя дяка, вам моє серце, вам моя пам’ять довіку.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: А. Кримський та М. Левченко. Нові знадоби до життєпису С. Руданського, К., 1929, стор. 19, під заголовком «Уривок із поетового щоденника».

Автограф (2 арк., без заголовка) зберігається у рукописному відділі ЦНБ АН УРСР, ф. І 22515. В автографі і в першодруку після цього тексту вміщений ліричний вірш «Іще вчера ізвечіра».

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 373.