4
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І взяв господь тую землю,
Ходить, розсіває.
А Сатанаїл невдячний
Думоньку гадає,
Щоб землі у бога вкрасти,
Вкрасти, заховати,
А потому в своє ім’я
Землю збудувати.
І роздумав свою думу
На взиск чи на згубу:
Тілько господь відвернувся, –
Хвать землі у губу!
А бог ніби і не знає:
Решту досіває.
І розсіяв, як годиться,
І благословляє:
«Рости, рости, моя земле,
Куди зглянуть очі:
Від восхода до полудня
І до полуночі!»
І земля рости начала
І кінця не мала;
І зеленая травичка
Землю устеляла.
Да і тая, що у губі,
Свого бога знає:
Росте живо, виростає,
Губу розпирає.
І зачав він, нечестивий,
Харкати, плювати,
І зачали з того скали
Й гори виростати.
І земля землею стала,
Тілько посвятити.
Но і нічка наступала:
Тра було спочити.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 20 – 21.