2
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І задумав бог Давида
До пуття привести.
Нарядився купцем дальнім,
Став товари везти.
Їздив всюди й до Давида
В місто заїжджає.
Давид чує: «Купець дальній», –
В гості запрошає.
І приїхав купець дальній.
Став Давид питати:
«Звідки, купче чужоземний?
Що маєш продати?»
Купець каже: «Я з Єгипту,
Найясніший царю,
Но при собі на сю пору
Не маю товару.
Все-м розпродав меж царями,
Що йно мав продати;
Тепер хочу в тебе, царю,
Палац торгувати!»
«Много грошей, купче, маєш,
В тім надію маю.
Лиш чи будемо сватами,
Того я не знаю.
Як насиплеш тілько злота,
Що всі мої люде
Наберуться, кілько зможуть,
То твій палац буде!»
«Все то буде, ясний царю! –
Купець одвічає. –
Нехай тілько цар вельможний
Свій народ скликає!»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 56 – 57.