17
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Почорніло синє море,
Сонечко згасає,
І на небі чорна хмара
Каменем звисає.
Як склепіння гробовеє,
Небо сумне стало,
І, як гроби, з себе море
Хвилі підіймало.
І по світі білім тихо,
Тілько ворон кряче,
Тілько вітер повіває
І жалібно плаче.
Вдруг півнеба загорілось,
Запалахкотіло…
І, як оком промигнути,
Страшно загриміло.
Загриміло, загуділо,
Земля затряслася,
І по небі громовая
Стрілка пронеслася.
Бах на землю! Стало тихо,
Небо замовчало,
Лиш дрібненькими сльозами
Землю устеляло.
Плаче небо й перестало,
Небу легше стало;
Чорні хмари розійшлися;
Сонце засіяло.
Любо, мило в білім світі.
Пташечки співають.
В полі люде хліб збирають,
В морі риби грають.
Любо, мило в білім світі,
На душі миленько.
Лиш їдному Соломону
Сумно та тяженько.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 77 – 78.