15
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Господь ходить в білім світі,
Іде коло ставу,
Аж чоловік на вершині
Скошує отаву.
І що скосить – його жінка
Й діти забирають.
І відносять на горбочок,
Буду накривають.
І та буда незнати-що,
Людям сміх казати –
Блекотянії підпори,
Лободині лати…
«Що ти робиш? – господь каже.
Помагай-бі, батьку!»
«А що ж роблю? та же бачиш,
Що будую хатку».
«Бійся бога, чоловіче! –
Став господь казати. –
Як ти будеш в сії хаті
Зиму зимувати?»
«Мені на зиму не треба,
Я і сю покину,
Тілько місяць маю жити.
Через місяць згину».
«Як же ж жінка твоя й діти?» –
Став господь питати.
«А я знаю? Може, підуть
До чужої хати».
І здихнув господь, і каже:
«Недобрії люде!..
Не будете же ви знати,
Коли смерть вам буде…»
І сказав бог – віддалився,
Ходить понад ставом,
І от сонце спочиває,
Смеркне незабавом.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 100 – 101.