8
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Сконав Ірод з сего світа,
Ніби й не бувало.
І в Єгипті матір божій
Про те чутно стало.
І зібралась божа мати,
Свого сина взяла.
І у нічку темнесеньку
Гори проходжала.
Проходжала ліси, гори,
Іде і забулась.
І на треблаженне древо
З небачки спіткнулась.
Дитя впало на то древо,
Рученьки розклало.
І, як мертве, як прибите,
На ньому лежало.
«Ой, недаром же ти, древо.
Треблаженним звалось,
Коли моє дитя любе
На тобі розпнялось…»
Так сказала божа мати
Й сина підіймає.
А він матері святії
Стиха промовляє:
«Мати моя, рідна мати,
Я ще не розпнявся!
Знов на руки повернувся
І живий остався.
Та колись-то мене стануть
Розпинати люде,
І умру я в тяжких муках,
Гірко тобі буде!!!»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 93 – 94.