12
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Чи подужав піп за морем,
Пастух не питався;
Найшов церкву за горами
І до тої вдався.
Там і сповідь проказали,
І запричастили,
І без плати на Великдень
Паски освятили.
Забув Пастух їдно горе,
Друге наступає:
Що день божий з його стада
Все щось пропадає.
А то качка десь пропаде,
А то і овечка,
А то гуски не долічить,
А то і бичечка.
Різно бідний Пастух думав.
Звісно: в кого згуба,
Ще й у того до причинку
Гріха повна губа.
Напослідок – що робити!
Пастух засідає.
Коли гляне: поміж терен
Німець пролізає.
Пролізає… Ще нічого:
Може, і не красти,
Може, в гості йшов, сердешний,
Та не міг попасти.
От Пастух і виглядає,
Що то буде з того?
Німець виліз, кругом глянув…
Ні, нема нікого.
А тут саме коло терну
Череда стояла.
Він живенько за ягнятко
Та у терен драла!..
«Почекай же, бісів німче!» –
Пастух розважає.
Взяв сопілку, засів знову,
Німця виглядає.
Тілько німець заліз в терен,
Дудка як заграє!
Німець скаче, німець плаче, –
Не рад, та гуляє!
І обдерлась сурдутина,
Стало тіло голе;
Німець плаче, німець скаче,
А тернина коле.
І пограла ще сопілка,
Й перестала грати, –
Ледве живий вийшов німець
І став промовляти:
«Нех же єму маць мордує
З такем дудкем єго!
Троха-троха не змордовал
Немца убогего!»
Аж відтоді на долині
Жив Пастух щасливо:
Його щастя, його долі
Ніщо не мутило.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 152 – 154.