12
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І не міг царевич знести
Тяжкої недолі,
І задумав її взяти
Замуж по неволі.
І в півночі, як царівна
Мала спочивати,
Став Мисливий на всі степи
Сіті розкидати.
І розкинув на всі степи,
Поля і могилу,
Ставить силу серед поля,
Сам іде по милу.
Тілько вийшов на могилу –
Мила пробудилась
І сердитими очами
Вколо обдивилась.
Всюди сітка на степові,
Край могили люди.
«Скажи, брате, – запитала, –
Що то з того буде?»
«А що ж буде, моя панно?
Прийшов за сестрою,
Щоб по волі чи неволі,
А була жоною».
«Не буде сестра жоною», –
Відповіла мила;
І на ступень відступилась,
І стріпнула крила.
І, як порох, пішо й конно
Козаки спадають,
І зганяють вражу силу,
Сіті обривають.
І урвала їден волос,
Ставить отамана,
І отаман в чисте поле
Запрошає пана.
І на степу межи житом,
Кийом і могилой
Ізійшовся пан Мисливий
З отаманський силой.
І зійшлися, б’ються, тнуться
І кінця не мають,
Їдні сили полягають,
Другі виступають.
І в Мисливця нова сила
З вуха виступає, –
В Злотокрилої царівни
Із крил вилітає.
І зійшлися, б’ються, тнуться,
Тілько й миру мають,
Як землею сировою
Трупи закривають.
І так бились літо й зиму;
Аж перед святою
Дождалася Злотокрила
На часок покою.
І в столицю полинула,
І там сповідалась,
І днів кілька із столиці
В степи не верталась.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 172 – 173.