2
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Раз десятий чи двадцятий
Пташка злотокрила
В синє море купатися
Через небо плила.
І тоненькее повітря
Крила розсікали,
І на крилах лучі сонця,
Як діамант, грали.
І прибула аж до моря,
Звилась над скалою
І на скалу опустилась
Легкою ногою.
І дивилась довго в море,
Довго виглядалась,
Знать, собою, як у люстрі,
Пишна, любувалась.
І махнула криленьками,
І на воду сіла,
І облилась вода чиста
Кругом її тіла.
І облилась кругом тіла,
І що ї чарує,
Коло того вона в’ється,
То вона цілує.
Аж тут, мабуть, від Причепи
На ту саму пору
Прибув Кримчук молоденький
В невидимці к морю.
І поглянув: що за диво!
Дівчина і птиця!
Крила злотом відбивають,
Сама – як зірниця.
І поглянув – серце мліє.
Так би й розтопилось!
Так, здається, що б водою
Навкруги обвилось!
Але дівчина на морі,
Як її достати?
Хіба, заким з моря вийде,
Треба почекати.
І обмилася царівна,
І з води виходить,
І на ній вода росою
Сходить і не сходить.
Ніби трудно, ніби нудно
З нею розлучатись,
Ніби б хтілось ще минутку
З нею позостатись.
А царевич чуть не гине!..
Лиш з води ногою –
У царівни стан тоненький
Обвинув рукою.
Вона чує, та не видить,
Мов дух святий з нами,
І злякалась, обмахнулась
Обома крилами.
І, на щастя, невидимка
З голови злетіла.
Той – до кримки-невидимки,
Вона й полетіла.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 155 – 157.