2

Степан Руданський

Піп, Причепа і царівна

За столом сиділи,

Як звичайне на Великдень,

Спершу яйця їли,

Потім паску, і ковбаси,

І усе свячене,

Наостаток надпочали

Порося печене.

І отець святий говорить:

«Варто би полити,

Крапельки купити».

«Та то правда, ясний отче, –

Враз Причепа каже, –

Той і легко не поїде,

Хто коліс не маже.

Десь там я привіз з собою

Барилечко ціле,

Та не знаю, святий отче,

Чи ви п’єте біле?»

«Слава богу, – отець каже, –

Що то розбирати!

Дання всяке за хороше

Бог велів приймати».

І принесли то барилко,

Пляшку наточили

І поставили на тацю,

Три чарки налили.

І панотець, як годиться,

Змовив славословля,

І всі троє разом кажуть:

«Дай боже здоровля!»

Другу наливає;

Батюшка ще тілько першу

З смаком допиває.

А царівна Злотокрила

Тілько що надпила;

І надпила половину, –

На стіл положила.

П’ятую Причепа випив,

Випив – не упився;

Батюшка якось по третій

Спати положився.

А царівна Злотокрила

Першую кінчала,

І уже хмільная думка

Грати начинала.

Куди гляне: все так мило,

Що й сусід поганий

Видиться її хороший,

Гарний і рум’яний.

І не розум нею радить,

Хміль розпоряджає,

А Причепа тілько ходить

Та на вус мотає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 175 – 177.