7
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Як розсипались козаки
Всюди по степові,
Застукали Невидимця
Десь у байракові.
Обступили наоколо,
Бідного спійняли
І убили, закопали,
Невидимку взяли.
А царівна невидимки
І не огляділа,
Тілько взяла й до Причепи
Льотом полетіла.
І узяв Причепа кримку,
І напоїв милу,
І поїхав з нею разом
В степи на могилу.
І зачали на могилі
Бальом балювати;
Цілуватись, милуватись,
Пити і гуляти.
І нещасная царівна
Тяженько упилась,
І на мамину могилу
Покотом звалилась.
Розпустились пишні коси,
Відхилились крила;
Що святого у дівчини,
Все вона відкрила.
І літає птах над нею,
«Вічну пам’ять» править,
А Причепа ще раз бідну
Дівчину неславить.
І літає птах, співає:
«Горе тобі, мила!»
А Причепа вже ламає
Золотії крила.
І виламав крило праве
Край самого тіла,
І на рані, на глибокій,
Крівля закипіла.
І виламав крило праве, –
Лівеє ламає,
А відломлене тим часом
Життям відживає.
І ожило, і в повітря
З-під руки фурнуло,
І далеко в чужу землю
Жити полинуло.
А Причепа крило друге
З тілом вириває
І нещасную царівну
Кримкою вкриває.
А крило несе під гори,
Кинув меж собаки,
І зачали крило гризти
Дикії собаки.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 184 – 185.