Гея

Володимир Самійленко

Поема

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Визволення». Громадсько-політичний, економічний та літературний тижневик. – Львів, 1921; розділ перший – ч. 1 – 2. – 15 черв. – С. 20 – 24; розділ другий – ч. З – 4. – 1 лип. – С. 82 – 86; розділ третій – ч. 5 – 8. – 1 серп. – С. 157 – 161. При кожному з розділів надпис: Володимир Самійленко.

Фрагмент з поеми «Гея» (найімовірніше, з четвертого розділу) під заголовком «Смерть повстанців» вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник». – Львів, 1922. – Т. XXVIII. – Кн. VIII. – Груд. – С. 97. Надпис: Вол. Самійленко.

В біографічному нарисі про В. Самійленка, що був готовий до друку уже в червні 1921 р., Б. Лисянський писав: «В сучасний мент письменник працює над цікавою фантастичною поемою «Гея» (Лисянський Борис. Володимир Самійленко. З нагоди 35-літнього ювілею літературної діяльності. Нарис. – Тарнів, 1921. – С. 28).

Про створення поеми та її долю В. Самійленко згадував:

«В Галичині я написав… «Пісні Гея» (поема в 5 частинах)… 1 – 3 пісні «Гея» було надруковано в «Літ.-наук, вісн.» (тут неточність. – Приміт. упоряд.), а 4 і 5 пісні ще не друкувалися. Ці дві останні пісні в єдиному рукопису я послав Богацькому до Праги для якогось збірника, але цей збірник чомусь не вийшов. Тоді Богацький вислав мені ці дві пісні, але 5 пісня в дорозі пропала, бо я одержав тільки четверту. Добре те, що Богацький вислав мені не первотвір, а в переписанім вигляді на машинці, так що в нього повинні бути мої рукописи цих двох пісень». (Тулуб О. Матеріали до життєпису Володимира Самійленка. – С. 312).

Лисянський Борис (1892 –?) – український фізик, автор праць з технічної фізики та електротехніки. Після Жовтневої революції жив в еміграції, близько знав В. Самійленка.

Богацький Павло (1883 – 1962) – український письменник, видавець, засновник журналів «Українська хата» та «Нова Україна». В 1910-х роках активно виступав з прозовими творами. Під час громадянської війни емігрував. Знайомий В. Самійленка.

Фантастичний сюжет поеми – приліт марсіанина на планету Гея, назва якої є прозорим псевдонімом Землі, та його вільний за формою звіт про влаштування цієї планети – дозволяє авторові торкнутися ряду філософських і політичних ідей, в певному освітленні представити крупні суспільні явища свого часу, сформулювати свою концепцію людини і суспільно-політичного життя.

Релігійно-філософське поняття Богокосмосу поет пов’язує з уявленнями про справжню, а не демагогічно декларовану рівність, мирне й доброзичливе існування людей, національних і державних утворень. Особлива увага поета спрямована на результати революції 1917 р. (третій розділ поеми; цьому, як свідчить фрагмент «Смерть повстанців», мали бути присвячені й наступні розділи).

В. Самійленко, пацифіст за своїми переконаннями й почуттями, був приголомшений гостротою й безпощадністю класової боротьби на Україні, що велася в роки громадянської війни. Жорстока воєнна дійсність, насильницькі і терористичні методи, якими подекуди з боку окремих політичних авантюристів насаджувалась Радянська влада, не дали змогу В. Самійленкові, прогресивно й демократично настроєному мислителеві, зрозуміти ідеали соціалізму.

В цій поемі, яка відтак за своєю формою й політичною спрямованістю є своєрідною антиутопією (пор. твори А. Платонова, М. Булгакова, Є. Замятіна, О. Хакслі, Дж. Оруелла), поет виступає свідомим і рішучим противником того виду соціалізму, який грунтується на приневолюванні особи і який насправді далекий від соціалістичних ідеалів прогресивних політичних вчень. Поет не сприйняв диктатури пролетаріату, діяльності ЧК, аграрної політики часів воєнного комунізму (спроби запровадження комун, продрозверстка) та інших явищ.

Проте критичний пафос їх осмислення підштовхує іноді автора до створення відверто шаржованих образів, позбавлених естетичної виправданості описів, до висловлення малодоказових міркувань. За законами жанру фантастичного твору-антиутопії поема не стільки націлена на достовірність відображення реальних фактів життя, скільки має на меті в гротескних образах і ситуаціях виказати їх негативні тенденції, бути своєрідним попередженням-пересторогою проти спотворення високих гуманістичних ідей.

Гея – у давньогрецькій міфології прабожество, що, народившись з Хаосу, спричинилось до впорядкування світу, дало початок небу, морю, горам, міфічним велетням, винищеним пізніше олімпійськими богами. В ряді переказів Гея виступає годувальницею всього живого, богинею Землі. Останнє значення й присутнє в назві поеми.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 207 – 236 (текст), 644 – 649 (примітки).