Нове пізньотрипільське поселення Шебутинці в середньому Подністров’ї
Якубенко О.О.
Джерело : “Археологічні дослідження в Україні в 1994-1996 роках”, К., 2000 р., с. 185 – 188.
У 1993 р. Хмельницький загін рятувально-розвідувальної археологічної експедиції при Національному музеї історії України (керівник Л.І. Кучугура) здійснив розвідку вздовж берега Дністровського водосховища в Хмельницькій області. Мета обстеження – фіксація стану відомих археологічних пам’яток і виявлення нових в межах річища Дністра та його лівобережних приток.
Серед нововідкритих привертає увагу багатошарове поселення біля села Шебутинці Новоушицького району Хмельницької області. Виявили його кілька років тому місцеві аматори-краєзнавці (родина Константинових). Поселення розташоване за північною околицею села в урочищі “Килина”, на мису плато правого берега р. Данилівки, висота якого над водою становить близько 100 м. З півдня поселення обмежене глибоким яром із струмком, зі сходу – долиною річки, котра перетворилася на рукав затоки водосховища (рис. 1, 1). Пам’ятка знаходиться на відстані понад 6 км від власне річища Дністра, куди впадає Данилівка.
На час проведення розвідки поверхня грунту на поселенні була щільно задернована, тому його площа потребує уточнення (за попередніми даними – 300×150 м). Культурний шар потужністю до 0,25 м залягає в гумусі на глибині 0,1-0,35 м. Поселення частково зруйноване кар’єром, псується глибокою оранкою. Зроблено зачистки стінок кар’єру, досліджено траншею біля східного схилу плато, зібрано підйомний матеріал на зсувах схилів понад яром та над річкою. На поселенні одержані матеріали доби енеоліту, бронзи, раннього залізного віку. Серед них вирізняється яскравий пізньотрипільський комплекс, котрий заслуговує на докладний опис.
Трипільські знахідки репрезентовані знаряддями праці, керамікою, пластикою.
Крем’яні знаряддя представлені сокирками прямокутного та гостроовального перерізу з пришліфованим лезом, боковим скобелем на пластині та долотцем на кінці ретушованої пластини з добре пришліфованою робочою кромкою (рис. 1, 2, 3, 5, 6). Всі згадані знаряддя виготовлені з непрозорого сірого або молочно-білого кременю з місцевих родовищ на середньому Дністрі. Наявне також комбіноване знаряддя (кінцевий скребок-ніж-ретушер), виготовлене на масивній пластині коричневатого напівпрозорого кременю, найвірогідніше, довізного (рис. 1, 4). Глиняні пряслиця переважно біконічні, поверхня гладенька або оздоблена рядками наколів. На одному – пальцеві защипи по ребру (рис. 1, 7-9).
Кераміка за технологічними ознаками поділяється на кухонну та столову. Кухонний посуд на поселенні кількісно переважає, виготовлений здебільшого з глиняної маси з домішкою товченої черепашки (рис. 2, 1-18). Черепок міцний, жовтаво-сірий або коричневатий, поверхня загладжена. Серед представлених форм більшість складають великі високогорлі горщики з прямими або трохи розведеними вінцями з легкою закраїною чи насічками по краю. Плічка орнаментовані поясом із двох-трьох рядків відтисків штампа або шнура, наліпами (рис. 2, 3-9). Присутні горщики із стягнутою горловиною й короткими відігнутими вінцями з насічками по зрізу, на плічках – пояс із горизонтальних відбитків шнура (рис. 2, 1, 2). Наявна вертикальна ручка з подвійним наліпом від великої амфори, орнаментована стрічками з відбитків шнура, що сходяться під кутом (рис. 2, 10).
Миски – напівсферичні та конічні з косо зрізаним або загнутим до середини краєм вінець, орнаментовані по зрізу шнуром (рис. 2, 13-16). Одна з них, крім того, має зовні під вінцями пояс із п’яти рядків шнура, під яким на зразок бахроми – рядок відтисків тризубого штампа; тим самим штампом нанесено насічки по ребру вінець. Всередині миски – хрестоподібна фігура, утворена стрічками з кількох паралельних відбитків тонко перевитого шнура (рис. 2, 14, 14а). Аналогічне зображення й на мисці з поселення Товтри, урочище Брамка, Чернівецької області (колекція НМІУ). Наявні також денця, оздоблені по зовнішньому краю защипами та наліпними бугорками (рис. 2, 17, 18). Якщо вони належать до орнаментованих хрестами мисок, то, згідно з інтерпретацією Т.Г. Мовши, останні можна віднести до чаш-курильниць [Мовша 1971]. Серед мисок є одна з профільованим Т-подібним краєм, оздобленим обабіч насічками (рис. 2, 12). До цієї ж технологічної групи відноситься слабопрофільована посудина з рівним зрізом нависаючих зовні вінець, прикрашена двома рядками відтисків поставленого вертикально підпрямокутного штампа. Ця манера орнаментування вважається запозиченою від населення культури кулястих амфор [Мовша 1985].
Столовий посуд нечисленний, виготовлений з добре відмуленої тонкоструктурної глиняної маси; черепок міцний, світло-жовтого або жовто-гарячого кольору. Зовнішня поверхня добре загладжена, іноді підлощена. Частина посуду вкрита розписом чорною або коричневою фарбою (рис. 1, 10-15). Зафіксовані такі форми : великий опуклотілий горщик з розписом у вигляді стрічок з тонких ліній, котрі сходяться під кутом (рис. 1, 13); короткошийний горщик з різко відігнутими вінцями (рис. 1, 12); куляста амфора з горизонтальною ручкою-вушком, орнаментована стрічками з ліній, облямованих бахромою (рис. 1, 14); є дві напівсферичні покришки з грибовидною ручкою : одна без розпису, друга має защипи по обводу верхівки, а на її площині – залишки розпису у вигляді хреста, утвореного двома стрічками, кожна із семи смужок (рис. 1, 10, 11). Подібний хрест на верхівці мають покришки з поселень Гординешти-ІІ [Маркевич 1981], Цвіклівці (колекція НМІУ). Наявна також напівсферична миска із схиленими до середини вінцями, розпис відсутній (рис. 1, 15).
Пластика представлена уламком сіро-глиняної (кухонна маса) жіночої статуетки, стоячої на суцільно модельованій ніжці, котра розділена навпіл глибоко врізаним жолобком (рис. 1, 17). Аналогії відомі на пам’ятках городсько-касперівської групи [Мовша 1985]. Є також зооморфна фігурка (рис. 1, 16), що має поперечні насічки вздовж спинки. Вона виготовлена із світло-жовтої глини з домішкою дрібного піску. Ймовірно, фігурка зображала дикого кабана (проте, вона може походити із верхнього шару, з поселення ранньозалізного віку).
За багатьма ознаками поселення Шебутинці-Килина належить до етапу С-ІІ пізнього Трипілля й може бути віднесене до пам’яток городсько-касперівської групи [Мовша 1985], з яких найближче стоїть до Цвіклівців; або – до пам’яток гординештського типу [Дергачев 1980].