З церковної сфрагістики
Лівобережної України
Ігор Ситий (Чернігів)
Вивчення церковних печаток Лівобережної України, зокрема тих, що побутували у XIX ст., відноситься до недостатньо розроблених питань української сфрагістики. На відміну від вивчення подібних печаток Правобережної України, де завдяки дослідженням Л. Довганя, В. Перкуна та І. Скочиляс справа просунулась значно вперед [1]. У збірці Чернігівського історичного музею (ЧІМ) нами виявлено кілька печаток церков, що, певною мірою, дозволить заповнити цю лакуну.
1) Печатка Михайлівської церкви с. Богданівки Прилуцького повіту: сажева, кругла, d = 29 мм. Зображення: церква з трьома куполами. По колу йде напис: «ПРИЛУКС. УЕЗ. СЄЛА БОГДАНОВКИ МИХАИЛОВСКОИ ЦЄРКВ.» Скріплює свідоцтво від 22 грудня 1835 р., інв. № АЛ 504/6/3. [2]
2) Печатка Михайлівської церкви с. Лукашівки Золотоніського повіту: сажева, овальна, 26x28 мм. Зображення: на тлі мантії хрест, під ним дата – «1829», над мантією корона. По колу йде напис: «ПЕЧ : ЗОЛОТОГО : ПОВ : ЛУКАШО : МИХАИ : ЦЕРК:». Скріплює «метрическую выписку» від 25 серпня 1840 р., інв. № АЛ 504/13/6.
3) Печатка церкви Георгія Хозевита с. Качанівки Борзнянського повіту: сажева, кругла, d=28 мм. Зображення: церква з трьома куполами. По колу йде напис: «УЕЗД. БОРЗЄН. с. КОЧЄНОВКИ ·Ц· ГЄОРГІЯ ХОЗЄВИТА.» Скріплює витяг з метричної книги від 20 грудня 1853 р., інв. № АЛ 504/3/1. Окрім цього виявлена на 3 свідоцтвах про народження від 16 липня 1883 р., інв. № АЛ 504/16/28, 29, 30.
4) Печатка (матриця) Успенської церкви м. Новгород-Сіверський: жовтий метал, кругла, d=27 мм, ручка циліндрична. Зображення: церква з трьома куполами. По колу йде напис: «ГОРОДА . НОВГОРОД-СЕВЄР . Ц . СОБОР : УСПЄНСКО». XIX ст. Знайдена під час археологічних розкопок у Новгороді–Сіверському у 1960 р., інв. № А 193/213.
5) Печатка (матриця) Чернігівського кафедрального собору: жовтий метал, овальна, 37x36 мм, ручка втрачена. Зображення: престол з хрестом, потиром та євангелієм, на тлі престолу зображені серце (квітка), хрест та якір, обабіч престолу – трикирій та дикирій, над престолом – на тлі сяйва, у трикутнику, око. По колу йде напис: «ЧЕРНИГОВСК. КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРА». XIX ст. Передана мешканцем Чернігова М.С. Богатирьовим у 1976 р., інв. № ИМ 71.
6) Печатка (матриця) Преображенської церкви с. Бакланова Муравейка Чернігівського повіту: жовтий метал, кругла, d = 28 мм, ручка втрачена. Зображення: церква з трьома куполами. По колу йде напис: «УЕЗДА ЧЄРНИГ. с. БАК. МУРАВЄИКИ ц. ПРЄОБРАЖ.» XIX ст. Знайдена під час археологічних розкопок у Чернігові, біля Катерининської церкви у 1978-79 рр., інв. № КН 508/25. Зберігається у Чернігівському Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній».
Наведені описи дозволяють зробити наступні висновки. У зображеннях панує формальна, загальноімперська церковна емблематика та символіка: хрести, євангелія, стандартизований храм. В даному випадку маємо справу з наслідками дії указу Св. Синоду від 1742 р.: «которим по протчем запрещено со изображением святин пакетов печатат» [3]. Під святинями мались на увазі гаґіографічні сюжети (з постатями святих чи з конкретними релігійними сценами). Зазначимо, що за часів Гетьманщини ці сюжети на церковних печатках були пануючими. Зображення церкви з 3 куполами було унормоване законом 1836 р. [4] (наведені описи показують, що це зображення траплялося і раніше). Даремно шукати в цьому зображенні риси реально існуючого храму. Все уніфіковано: шоломоподібні куполи, фасад прикрашають 3 закомари, 2 лопатки; над дверима – 3 вікна, обабіч ще 2. Фактично перед нами храм доби Київської Русі. Повністю відкинуто здобутки української архітектури доби Гетьманщини.
Написи відображали назву храму та його місцеположення. Обмежена площа вимагала скорочення слів. Останні відокремлювались одне від одного крапками. Креслення літер відповідали традиціям XIX ст., щоправда, деінде, вживали такі архаїчні літери як фіта та «У» у вигляді петлі. Це данина церковному консерватизму.
Печатки, на відміну від попереднього періоду, виготовлялись лише у вигляді овалу або кола. Ці форми найбільш доречні для розміщення великого напису.
І зображення, і креслення літер, і форма печаток – все несе на собі відбиток класицизму. На вказаних елементах печаток відчуваються притаманні цьому стилю симетрично-осьова композиція, геометрична ясність і зручність, строгість форм та стриманість оздоблення.
Змінилася і техніка виготовлення відбитку печатки. Це простий і зручний сажевий відбиток. Від нього залишився лише крок до звичного для нас мастичного відбитку.
Печатки церков функціонально застосовувались для скріплення документів в межах церковної юрисдикції.
Наведені печатки є яскравою ілюстрацією того, до чого призводить втрата державності – це скасування притаманної тому чи іншому народу самобутності, яка заміщується імперським шаблоном.
Примітки:
1. Літературу з цього питання див.: Перкун В. Костельні печатки: Брацлавський, Вінницький, Могилівський деканати (1800 – 1916). Каталог. – К., Вінниця, 1998. – С. 43-45; Скочиляс Ір. Богородичні сюжети в парафіяльних печатках Перемишльської єпархії XIX – початку XX століття // Український археографічний щорічник. Вип. 7. – К., Нью-Йорк, 2002. – Т. 10. – С. 151-173.
2. Нумерація описів збігається з нумерацією малюнків.
3. Ситий І. Печатка Чернігівського колегіуму // Знак – 1998. – Ч. 16. – С. 5.
4. Перкун В. Церковна сфрагістика Правобережної України (1793-1917). – Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата іст. наук. – К., 2002. – С. 12.
Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 31, с. 3.