Становлення фалеристичних символів у Галичині у період Головної Руської Ради

Орест Круковський (Львів)

У період діяльності Головної Руської Ради у 1848-49 рр. разом із відродженням українських національних символів [1] з’являються перші згадки про виготовлення та розповсюдження чи не перших українських фалеристичних знаків.

Слід зазначити, що одним із перших хто порушив це питання був д-р В. Щурат, котрий на засіданні комісії НТШ від 11 березня 1917 р. мав доповідь про пам’ятні медалі і хрестики, починаючи з 1730 р. [2] На жаль, рукопису статті віднайти не вдалося, однак у Хроніці НТШ, яка поміщала короткий огляд доповіді, була згадка про «Хрест на пам’ять знесення панщини виданий з ініціативи Головної Руської Ради в 1849 р. і розкинений між народом у кількох тисячах». А також було зазначено, що «комісія підготовляє виданє репродукцій наших медалів і хрестиків і просить ширші круги прийти їм в сім у поміч».

У процесі роботи з приватними колекціонерами над виявленням нових відзнак до каталогу української фалеристики вдалося віднайти оригінал згаданого хреста. Він був придбаний українським колекціонером у Польщі і виглядав так: рівнораменний хрест з жовтого металу з трьохпелюстковими заокругленнями на кінцях і отвором вгорі для кріплення. По горизонталі напис – «3. май 1848». По вертикалі – «Памятка данои свободы».

Вперше питання про виготовлення та розповсюдження пам’ятних хрестів постало напередодні першої річниці знесення панщини. На засіданні Головної Руської Ради від 27 квітня 1849 р. голова Ради Михайло Куземський «завідомивъ раду о крестикахъ, котры ся мають 3/15 Мая роздавати – на памятку даной свободы, – и що таки крестики мають ся во Львові робити» [3]. Згодом у протоколах засідання від 1 червня 1849 р. внесено пропозицію відлити з золота хрестики для графа Стадіона (губернатор Галичини у 1846-48 рр.), Мільбахера, (австрійський урядник, надвірний радник), Стройновського та Куземського [4] (львівський крилошанин, найдіяльніший член Головної Руської Ради, спочатку заступник, а потім голова ГРР). Крім того, 29 червня Рада ухвалила «що незадовго будуть срібни крестики для пред. радъ поменшихъ». «Зоря Галицька» досить детально описала процедуру розповсюдження пам’ятних хрестів. Так, під час святкувань з нагоди річниці скасування панщини на площі коло церкви св. Юра було розпродано близько 5000 хрестиків. Щоб задовільнити попит прийнято рішення випустити ще по 1000 хрестиків для розповсюдження серед місцевих Рад по всій Галичині та вислати хрестики у Відень для місцевої греко-католицької громади [5].

Таким чином, хрести «данои свободы» вже на перших етапах свого функціонування виконували кілька функцій:

1) як масові пам’ятні відзнаки для українців про знесення панщини;

2) як нагородні (хрести відлиті у сріблі та золоті) – для визначних осіб;

3) як відзнаки українські-патріотичні.

Той факт, що протягом невеликого періоду часу було розпродано понад 5000 хрестів, які видала Головна Руська Рада, а також, що разом із хрестами ГРР вводить в обіг національну символіку (синьо-жовті кокарди та зображення галицького лева), зафіксувався у суспільній свідомості не лише як святкування річниці знесення панщини, але й набув значно ширшого характеру, – загальнонаціонального символу звільнення. Цікаво, що масове розповсюдження пам’ятних нагрудних хрестів на Галичині отримало своє продовження у встановленні українцями кам’яних придорожніх «хрестів свободи», частина з яких збереглася і донині.

Наступний фалеристичний знак, який вдалося віднайти, і який також датується періодом діяльності Головної Руської Ради, це медаль «Гетьман Зиновій Богдан». Її виявлено в Коломийському музеї народного мистецтва Галичини та Покуття ім. Й. Кобринського і виглядає вона так: кругла медаль діаметром 42 мм, з жовтого металу з вушком. У центрі медалі рельєфне зображення гетьмана у профіль, зверху півколом йде напис: «гетьман Зиновій Богдан» [6]. Зі способу виготовлення випливає, що медаль явно ручної роботи з характерним для Гуцульщини карбуванням на металі. У книзі вступу експонатів музею відзнака датована 1848 р. і рукою засновника та першого директора музею п. Йосафата Кобринського зазначено, що медаль була випущена з нагоди 200-літнього ювілею національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького. Нещодавно виявлено у приватній збірці аналогічну за способом виготовлення, характером зображення та розмірами іншу медаль – «Гетьман Петро Дорошенко». Також є згадки про виготовлення медалей «Гетьман Сагайдачний» та «Гетьман Іван Мазепа».

Очевидно, що факт випуску медалей на Підкарпатті яскраво засвідчив, що в реґіонах історична пам’ять та традиції українського козацтва були глибоко вкорінені і при перших більш-менш сприятливих обставинах, якими стала «Весна народів», процеси національних рухів проявились на повну силу.

Примітки:

1. Гречило А. Відродження українських національних символів у Галичині в 1848 р. // Знак. – 1998. – Ч. 16 (червень).

2. З Наукового Товариства ім.Шевченка // Діло. – 1917. – Ч. 59 (13 марта).

3. Головна Руська Рада 1848-1851. Протоколи засідань і книга кореспонденцій. – Львів 2002. – С. 123.

4. Там само. – С. 126.

5. Зоря Галицька. – 1849. – Ч.34. – С. 202; Ч. 39. – С.231; Ч. 41. – С. 241; Ч. 47. – С. 281; Ч. 52. – С. 314; Ч. 56. – С. 353; Ч. 71. – С.421.

6. КМНМГП ім. Й. Кобринського, інв.№.895.

Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 31, с. 10.