Висновки

Гаврилко П.П., Кужелєв М.О., Брітченко І.Г.

Дослідження систем корпоративних відносин у банківському секторі знайшло своє відображення в розробці комплексу методологічних і практичних рекомендацій щодо формування й розвитку національної банківської системи та дозволило зробити наступні висновки:

1. Формування корпорації обумовлене об’єктивними процесами розвитку продуктивних сил, поділу й кооперації праці. У сучасній економічній літературі досі не сформовано єдиного бачення проблеми генезису корпоративних відносин, що є причиною невизначеності сутності корпорації як економічної категорії, її соціально-економічного змісту та функціонального призначення.

2. Корпорація як інституціональна економічна одиниця може приймати різні організаційно-правові форми. Але, якими б не були ці форми, головними ознаками корпорації є механізм формування корпоративного капіталу та відсторонення власників капіталу від процесу поточного управління компанією.

3. Корпоративні відносини – це економічна категорія, яка відображає складну систему корпоративних конфліктів, що виникають між суб’єктами корпоративного управління, а саме:

­– між суб’єктами внутрішнього інституціонального середовища (суб’єктами корпоративних відносин щодо участі на паях у формуванні капіталу корпорації, участі у поточному управлінні, виробництві та розподілі створеного продукту);

– між суб’єктами зовнішнього інституціонального середовища – стейкхолдерами із приводу використання економічних ресурсів виробництва та привласнення створеного продукту. Особливе місце тут займають конфлікти, що виникають з приводу корпоративного контролю інсайдерської ренти;

– між корпорацією та суспільством із приводу виконання певних соціальних зобов’язань та дій в межах норм і правил корпоративної культури;

– між корпорацією та державою із приводу розподілу створеного корпорацією доходу й участі у формуванні дохідної частини бюджету держави.

4. Цінність клієнта для комерційного банку відображається в довгостроковості їх стосунків, плануванні свого майбутнього паралельно з фінансовою установою, надання клієнтом банку рекламних послуг у вигляді рекомендацій, залучення до банку на обслуговування нових клієнтів, збільшення його портфелів у результаті розміщення депозитів та отримання кредитів тощо. Результатом таких дій клієнтів є розвиток філіальної мережі, вплив на стабільність банку, а отже і на його конкурентоспроможність.

5. У сучасних умовах підвищення конкуренції як на вітчизняному ринку банківських послуг, так і на світовому, вартість банківської клієнтської бази відіграє провідну роль у процесі проведення оцінки фінансової установи, оскільки вона впливає на підвищення конкурентоспроможності комерційного банку.

6. Маркетингова стратегія підвищення конкурентоспроможності банку полягає в необхідності створення умов, які б вплинули на поведінку клієнтів та врахували їх потреби (вимоги). Одним із таких важелів є впровадження нових більш конкурентних банківських послуг внаслідок їх специфічної місії та особливостей формування залучених банківських ресурсів.

7. Запропонована модель проведення оцінки та визначення фінансової цінності клієнтської бази банку призвела до розробки більш детальної системи моніторингу клієнтів, які обслуговуються в банку, та продуктів, якими вони користуються. Такі дані відповідно вплинули на формування нової маркетингової стратегії банку, яка спрямована на розробку та впровадження нових більш конкурентних банківських послуг як методу утримання клієнта в комерційному банку. Результатом є отримання деталізованих даних про клієнтську базу банку, фінансову цінність кожного клієнта окремо, контроль роботи та виконання планів кожним із співробітників, прогнозування поведінки клієнтів та збільшення або зменшення портфелів, контроль над втратою клієнтів у результаті звільнення співробітника, аналіз та розробка нових і більш конкурентних продуктів, які враховують потреби клієнтів. Визначення фінансової цінності клієнтської бази банку є життєвою необхідним. У процесі визначення вартості фінансової установи отримані дані в подальшому можуть бути використані для проведення інших досліджень, спрямованих на подальший розвиток комерційного банку та вплив на його стабільність, конкурентоспроможність, а відповідно – вартість.

Таким чином, цільові орієнтири банку – прибуткова інноваційна діяльність, мінімізація ризиків та соціальна відповідальність перед суспільством, як і раніше, залишаються в основі побудови системи корпоративних відносин. Але для ефективної діяльності банківського сектору вже не вистачає простої адміністративної системи, тому необхідні нові підходи до активізації діяльності банків.