Висновки

Мікловда В.П., Брітченко І.Г.,
Кубіній Н.Ю., Дідович Ю.О.

1. Одним з головних інституціонально-економічних факторів розвитку держави та окремого регіону виступає діяльність підприємств, яка у широкому сенсі являє собою економічну активність, спрямовану на виробництво товарів та послуг, задоволення соціально-економічних та духовних потреб споживачів і виступає джерелом інновацій. Складність зовнішнього оточення, посилення конкуренції обумовлюють необхідність впровадження підприємством стратегічного управління як механізму формування довгострокових конкурентних переваг. Питання теоретичної насиченості та практичного навантаження стратегічного управління знаходяться в центрі уваги закордонних та вітчизняних науковців. Дослідження показало, що його сутність визначають за такими семасіологічними підходами, як процесний, функціональний, інституціональний, системний, концептуальний, маркетинговий, кадровий, з позиції прийняття управлінських рішень, цільовий, ситуаційний і т.д.

2. З’ясовано, що стратегія визначається трьома факторами, серед яких виділено внутрішній потенціал та його здатність відповідати викликам навколишнього середовища; стан, тренди та інтенсивність динаміки навколишнього оточення; стратегічне мислення власників, їх амбіції та бачення майбутнього бізнесу. При цьому у сучасній науці спостерігається плюралізм думок, спрямованих на визначення сутності стратегії, її змістові компоненти та значення для досягнення успіху компанії. На основі розглянутих підходів стратегію можливо визначати як детермінанту системної ітерації рішень та дій, спрямованих на посилення внутрішнього потенціалу та формування зовнішнього навколишнього оточення, що дозволить сформувати конкурентні переваги і забезпечити випереджальні темпи розвитку підприємства. Стратегія як детермінанта містить такі дві групи компонент: зовнішню та внутрішню. До внутрішньої групи віднесено сенсову, мотиваційну, ціннісну, а до зовнішньої групи – компоненту адекватності реакції на майбутні чи існуючі зміни навколишнього середовища та компоненту впливу на зовнішнє середовище підприємства.

3. На основі проведеного аналізу сучасних підходів до визначення сутності ефективності виділено дві групи підходів. Перша група включає традиційні визначення, згідно з якими ефективність трактується як співвідношення різноманітних результатів діяльності підприємства та витрат на їх досягнення. Друга група підходів ефективність стратегічного управління визначає з позицій стійкості до поставленої мети, стійкості як функціонального критерію стану системи управління підприємством, конкурентності, ділового процесу, позиції конфліктів, співвідношення результатів та моделі організаційного розвитку. Порівняльна характеристика розглянутих підходів дозволила визначати ефективність стратегічного управління підприємством як результат позиціонування підприємства відносно його конкурентів в системі координат прибутку та обсягу продажів, що обумовлено рівнем використання внутрішнього потенціалу підприємства та його взаємовідносинами із зовнішнім оточенням.

4. Наявність унікальних за якістю та достатніх за обсягом гідромінеральних ресурсів Закарпатської області обумовила високу ділову активність підприємств з виробництва мінеральних напоїв. Станом на 1 січня 2011р. в ЄДРПОУ налічувалось 74 суб'єкти, основним видом діяльності яких зареєстровано виробництво мінеральних вод та безалкогольних напоїв, але лише 25 з них займалися виробництвом. Це свідчить про невідповідність заявлених намірів діяльності підприємств при реєстрації бізнесу і реальних умов втілення їх на практиці. Ця тенденція є наслідком обструкцій, які потрібно долати при отриманні ліцензій на виробництво.

5. Ранжування рівня ефективності проаналізованих підприємств за традиційною методикою показало, що за сумою місць лідером стратегічного управління виступає ТОВ « Плосківський завод мінеральних вод», далі розташовані ТОВ «Маргіт», ВАТ «Свалявські мінеральні води», ТОВ «Прогрес-С», ТОВ «Шаянські мінеральні води». Найбільш активна ринкова стратегія, яка вражається через обсяги реалізованої продукції, проводиться ТОВ «Свалявські мінеральні води». Обсяг продажів у 2010 році складав 40,2 млн. грн. На другому місці знаходиться ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод» с обсягом продажів 12,6 млн. грн. Трійку найбільш активних ринкових гравців замикає ТОВ «Алекс», яке реалізувало продукції у 2010 році на суму 10,3 млн. грн. Фінансова активність підприємства відображається у динаміці та розмірах прибутку. Найбільший обсяг чистого прибутку у 2010 році отримано товариством «Плосківський завод мінеральних вод» – 1,2 млн. грн. Високий рівень прибутків спостерігається у товаристві «Прогрес-С» – 1,1 млн. прибутків та у ВАТ «Свалявські мінеральні води» – 404 тис. грн. Найвищий рівень рентабельності продажів у 2010 році відмічено в товаристві “Прогрес-С» – 21 процент. При цьому при зниженні показника рентабельності продажів з 34,8 % у 2007 році (першому році існування підприємства) до вказаного у 2010 році можливо визначити позитивний рівень прибутковості продажів, якого досягнуто внаслідок кадрової політики, технологічної політики та управління підприємством в цілому. Позиціонування підприємств в системі координат прибутку та обсягу реалізації продукції показало відсутність підприємства, яке має стійку позицію одночасно у стратегічному розвитку фінансового стану підприємства та ринковій активності.

6. Доведено, що важливим напрямом підвищення ефективності стратегічного управління виступає його інституціалізація, механізм впровадження якої включає визначення напрямів її здійснення на підприємстві, умови, функції та алгоритм інституціалізації. Інституціалізація здійснюється таким чином: спостерігається формування потреби – стратегічне управління задовольняє потребу підприємства у розвитку та довготривалій життєздатності; виникає загроза – стратегічне управління сприяє кращим позиціям у конкурентній боротьбі, що постійно посилюється, і є саме по собі конкурентною перевагою; здійснюється формулювання загальної цілі функціонування – втілення місії підприємства у реальне життя; відбувається побудова системи соціальних норм – повага до ризикованості, креативність у роботі, інноваційна спрямованість; компонується система соціальних статусів та ролей – застосування ієрархічно спрямованих та функціонально навантажених стратегій формує ролевий розподіл в системі менеджменту підприємства; проходить організаційне оформлення – формування відділів стратегічного управління, побудова стратегічно орієнтованої структури управління. Серед принципів впровадження інституціалізації стратегічного управління в ході дослідження відмічені системність, логічність, управлінська компетентність, економічність та флексібілізація. Для ТОВ «Прогрес-С» запропонована схема інституційного проектування, яка рекомендована до впровадження на інших промислових підприємствах.

7. Важливим напрямом підвищення ефективності стратегічного управління виступає впровадження на підприємстві служб контролінгу. Системне впровадження контролінгу базується на застосуванні чіткого алгоритму, який включає прийняття рішення, розробку документації, планування, вибір технологічної платформи, добір кадрів, а також на дотриманні умов адекватності, до яких віднесено адекватність структурних змін розміру підприємства та його територіальній дислокації, адекватність технологічному рівню та технологічній архітектурі підприємства, адекватність реакції підприємств на інноваційні зміни та інші виклики навколишнього середовища, адекватність змін місії цілям та завданням стратегічного розвитку підприємства, його філософії та політиці.

8. Модель ефективного стратегічного управління розвитку підприємства являє собою наукове віртуальне відображення основних його складових та взаємодії між ними. Коло найбільш вагомих елементів моделі стратегічного управління в межах даного дослідження включає мету розвитку підприємства та його напрями й умови; стратегію підприємства та її ідентифікацію; етапи та функції стратегічного управління; механізм інституціалізації; організаційну структурну підтримку стратегічного управління на засадах контролінгу.