Чорнобильська АЕС: ситуація стабілізується

А.Бєліков, М.Желєзнов, кор.ТАРС

Прес-конференція в Москві

Дедалі спокійніші звістки надходять від учених і спеціалістів, зайнятих ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. З дня на день зменшується температура в її пошкодженому блоку, відзначається послідовне зниження рівня радіації, а отже й імовірної загрози здоров’ю людей у зоні, що безпосередньо прилягає до станції. Не викликає занепокоєння і стан водного й повітряного середовища в селищі АЕС, Києві, Мінську та інших навколишніх містах.

Таким є коротке резюме, зроблене керівниками Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ), які перебували в нашій країні на запрошення Радянського уряду. Генеральний директор МАГАТЕ X.Блікс (Швеція), його заступник Л.Константинов (СРСР) і директор відділу ядерної безпеки агентства М.Розен (США) виступили 9 травня у прес-центрі МЗС СРСР на прес-конференції для радянських та іноземних журналістів.

Генеральний директор МАГАТЕ розповів про зустрічі з керівниками Державного комітету по використанню атомної енергії СРСР (ДКАЕ), Міністерства охорони здоров’я СРСР, Держкомгідромету СРСР, Держатоменергонагляду СРСР. 8 травня представники МАГАТЕ на вертольоті облетіли місто Чорнобиль, розташований за 18 кілометрів від АЕС, а також територію станції, бачили з відстані 800 метрів пошкоджений агрегат. У дуже відвертих розмовах, сказав X.Блікс, в результаті візуальних спостережень на місці події нам вдалося скласти досить повне, хоча й попереднє, уявлення про аварію та її наслідки.

Докладний і авторитетний опис аварії, її причин і наслідків, заявили керівники МАГАТЕ, ми одержимо від радянських спеціалістів після необхідного аналізу. Але й сьогодні ми цілком задоволені попередньою інформацією і позитивним розвитком подій. Ланцюгову реакцію було автоматично зупинено в момент аварії. Це непрямо підтвердило і медичне обстеження потерпілих: вони не зазнали високого опромінення нейтронами. Значна частина радіоактивного викиду – короткоживучі радіонукліди, половину яких становив ізотоп йоду – йод-131.

Позитивно відізвався професор М.Розен про застосовану радянськими спеціалістами методику поглинання випромінювання за допомогою щита, що складається з піску, бору, глини, доломіту, свинцю. Це в короткий строк привело до зниження рівня радіоактивності в 30-кілометровій зоні й дало змогу необхідному змінному персоналові продовжувати роботи на трьох інших реакторах для підтримання їх у безпечному, заглушеному стані. Третій реактор, розташований поруч із четвертим, не дістав пошкоджень, і системи його охолодження та безпеки функціонують нормально. Тривають роботи під пошкодженим блоком – їх мета повністю нейтралізувати вогнище випромінювання і, як кажуть фізики, «поховати» його в товщу бетону. Про поліпшення радіаційної обстановки у 30-кілометровій зоні свідчать такі дані. На межі цієї зони порівняно з піком випромінювання в момент аварії (10-15 мілірентген на годину) на 5 травня радіація зменшилася до двох-трьох мілірентген, а 8 травня знизилася до 0.15 мілірентгена на годину. Рівень радіоактивності у водних резервуарах Києва та області був нормальним в усі моменти, відзначив генеральний директор.

Зустрічі в Москві й на Україні, заявив X.Блікс, були дуже результативними, і їх підсумки відображено в комюніке про наше перебування. Я хотів би зробити до цього документа деякі доповнення. Атомна енергетика – це така складна й важлива сфера діяльності людства, де нам вкрай необхідно консультуватись одне з одним. МАГАТЕ якраз і є одночасно і форум і механізм для такої взаємодії. У відповідь на мої запрошення радянські колеги охоче погодилися прибути у Відень для обговорення результатів заходів, яких вживається для ліквідації аварії. Не менш важливим є також і те, що радянські спеціалісти оперативно інформуватимуть МАГАТЕ про радіаційну ситуацію. Цей канал інформації для МАГАТЕ відкривається сьогодні, в день нашого відльоту з Москви. X.Блікс назвав цю домовленість початком створення нового міжнародного механізму, який забезпечував би своєчасне попередження про всі випадки на АЕС, які можуть мати транскордонні наслідки.

Серед питань, що їх ставили журналісти, більшість – і це зрозуміло – стосувалися здоров’я людей, які проживають у зоні, прилеглій до станції, та за її межами. Чи швидко буде повністю поховано вогнище випромінювання і люди повернуться до своїх домівок?

Тільки вчора, сказали представники МАГАТЕ, ми були в Києві. Побачили нормальне, звичне життя міста. На вулицях багато людей, а було ще більше того дня, коли відкривалася міжнародна велогонка. Побували і біля монумента, присвяченого Перемозі у другій світовій війні. Бачили там багато іноземних туристів [2]. Одним словом, життя йде своїм звичаєм. Працюють школи. Медичне обстеження жителів Києва, в тому числі й дітей, переконує: немає ніяких підстав говорити про небезпеку для здоров’я людей.

Американських журналістів цікавило, чи повністю припинено викид радіації з четвертого енергоблока, якої шкоди завдано сільському господарству України.

Ситуація на пошкодженому блоку, підкреслили спеціалісти, стабілізується. Дозиметричні виміри, проведені під час нашого обльоту станції на вертольоті, підтверджують факт різкого скорочення кількості радіоактивних матеріалів, які викидаються в атмосферу. Що ж до шкоди для сільського господарства, то це неообхідно розглядати з урахуванням віддалення місцевості від вогнища, а також після того, як мине якийсь час. Ми вже підкреслювали, що радіоактивні ізотопи, викинуті в результаті аварії, живуть нетривалий час. А це означає, що в майбутньому на навколишніх полях відновиться робота, а селище АЕС буде безпечним для проживання.

Деякі зарубіжні кореспонденти висували питання: чи не зупинить Радянський Союз інші діючі в країні реактори чорнобильського типу?

Радянські власті, сказав X.Блікс, у ході ретельного аналізу аварії не виявили чогось, що змусило б закрити інші реактори. Нас повідомлено, що вживається заходів для підвищення безпеки на інших установках.

Правда, 1986 г., 10.05, № 130 (24752); Известия, 1986 г., 11.05, № 131 (21573); Правда Украины, 1986 г., 11.05, № 107 (13377); Радянська Україна, 1986 р., 11.05, № 107 (19612); Київська правда, 1986 р., 11.05, № 112 (18595).

[1] От пошли дурного американця (хоча б і агента СССР) молитись – так він і лоба собі розіб'є, і своїх натхненників знеславить. У висхідному варіанті брехні все було брехливо, але чітко: «Повышенные уровни радиации отмечались на территории, прилегающей непосредственно к месту аварии, где максимальные уровни радиации достигали 10-15 миллирентген в час. По состоянию на 5 мая уровни радиации в этих районах снизились в 2-3 раза.» («К событиям на Чернобыльской АЭС» під 7.05.1986 р.). А у М.Розена виходить, що такі рівні були «на межі цієї [30-км] зони». У висхідному варіанті брехні на 5.05 рівень радіації «в этих районах» (= що безпосередньо прилягають до АЕС) знизився в 2-3 рази, а у М.Розена – знову на кордоні зони рівень знизивcя, тобто за 30 км від АЕС. І ці дані – результат “дуже відвертих”, на думку Блікса, розмов.

Ясними є два моменти: а) представники МАГАТЕ не проводили вимірів самі, а в усьому покладались на дані, які їм надавали совєтські представники (як то зрештою і має бути при взаємодії міжнародних і національних органів); б) вони щиро хотіли виконати те, чого від них вимагали в СССР, але не упоралися із своїм завданням.

Висновки з цього такі: а) національна організація може повністю здурити міжнародну, надаючи цій останній фальшиві дані, чим Совєти і скористались; б) оскільки дані були вочевидь фальшиві (та ще й оприлюднювались суперечливо), то наслідком такого хитрування була тільки упевненість, що Совєтам ні в чому не можна довіряти і ніякі домовленості з ними є неможливими; в) М.Розену, як один раз спійманому на брехні, не можна ні в чому довіряти.

Урок з цього на майбутнє полягає в тому, що брехуни мусять наперед добре розпланувати всі подробиці брехні і потім твердо проводити цей план обдурення в життя, не звертаючись по допомогу до іноземних агентів, хоча б ці останні й здавались цілком відданими і надійними.

[2] Знову, як і під час поїздки Іоана де Плано Карпіні до татар в 1246 р., факт продовження життя в Києві засвідчено перебуванням там іноземців. Місцеве бидло традиційно ігнорується – як в середині 13-го століття, так і в кінці 20-го.