До водоносних горизонтів

Олександр Рогинський, інженер

Є така професія

– Не впізнаєте? – сказав мені замість привітання бурильник Єременко.

Як не впізнати. З Василем Трохимовичем ми зустрічалися на будівництві компресорної газопроводу Уренгой – Ужгород. Працювали там цілодобово, та й порода трапилася важка – граніт. І все ж бригада не підвела: терміново дала воду для компресорної.

Бригада бурильників В.Є.Хом’яка з Київського спецуправління № 581 тресту «Укрбурвод» оселилася на одній з найстаріших вулиць – Гоголівській. Тут вона веде буріння свердловин для добування води. Хоча Київ – одне з найзабезпеченіших водою міст: по 400 літрів її припадає на одного мешканця в добу, треба працювати на перспективу. І пошуки підземних вод тривають.

Уже одну свердловину здано «під ключ» в рекордно короткий термін – всього за десять днів. Її назвали – від назви горизонту – сіномантська. А глибина – якихось 150 метрів. Зараз бурять юрську, соліднішу – 310 метрів. Та справа не в глибині ствола. Буває, застрянеш на десяти метрах і сидиш місяць через тверді грунти. Або йдуть суцільні обвали.

Попросіть бувалого бурильника, наприклад, такого, як Степан Павлович Чалий, розповісти про «най-найскладніші» свердловини, а він тільки зниже плечима: мовляв, усі вони однакові.

І лише розбалакавшись, дізнаєтесь – ні, не всі вони на одне лице: кожна має свій характер, картограму, про кожну можна розповісти багато цікавого.

Така ж і ця – юрська, яка зараз майже дійшла до 350 метрів. До цього бурили в Чернігові і глибше – воду підняли з 750-метрової позначки.

– Вода тепла-тепла, 20 градусів, – згадує Чалий.

– Не витримали, влаштували собі душ.

Перше, ніж добратися до 350-метрової позначки, пройшли вже два водоносних шари. Пройшли – означає: пробурили, опустили обсадну трубу, зацементували пазухи між її стінами та грунтом. Операції не з простих, вимагають терпіння, уваги, старанності, і, звичайно ж, високої робітничої майстерності.

Взагалі, професія бурильника – з тих небагатьох, де треба бути універсалом. Ось чому в загін «добувачів води» не кожен потрапить.

Щоб визначити суть цієї професії, достатньо познайомитися з тим, які механізми застосовуються на майданчику. їх дуже багато.

Бурильнику необхідно бути механізатором. Потім сама бурова установка, грязевий насос, який подає рідку глину в ствол. Ще треба вміти слюсарювати, водити автомашину (бурильна установка на базі автомобіля МАЗ). Володіти такими «суміжними» професіями як… кухар, електрик. Так, у довгих відрядженнях доводиться самим турбуватися про все.

Ну, й до всього треба мати міцне здоров’я. Хоча рівень механізації досяг майже 90 процентів, робота у бурильників дуже складна, безперервна.

Ось і зараз надійшов час нарощувати штанги. Це значить, що заглибилися ще на сім метрів. Мовчки бурильники займають свої місця. Так само мовчки проводять досить складну операцію.

Взагалі мало розмовляють ці люди. Певно, тому, що заважає працюючий двигун та й сам процес буріння безупинний.

– Відмінний, все-таки цей верстат, – сідаючи на трубу великого діаметра і закурюючи, говорить Чалий. – Уже вісім років трудиться ось так без перепочинку, а тільки движок поміняли.

Та не встигає Степан Павлович випалити цигарку. Прийшла машина з трубами. Її чекали, тепер треба швидко розвантажувати. І ця операція проводиться віртуозно, хоча і на верстат, і на розвантаження – все ті ж два чоловіки.

Все глибше входить у землю «шарошка» [1]. Там, на великій глибині, іде справжній бій між металом і твердою породою. Не завжди зроблений зі спецсталі буровий інструмент виходить переможцем. Багато тут залежить від кваліфікації робітників. У бригаді Хом’яка поломки трапляються надзвичайно рідко, «шарошки» тут використовують по декілька разів, економлячи метал, працю. Нічого не скажеш – досвід. Буровий майстер Хом’як уже 18 років бурить свердловини, Єременко – 17, Чалий – 15…

Ми дивимося креслення – розріз свердловини. З 265 до 310 метрів починається третій водоносний шар, той, із якого і будуть брати чисту та смачну воду.

– Зараз підходимо до підземної річки, – говорить Чалий. – Це значить, що на декілька днів скоротили графік. Таке коригування термінів у нас уже третє.

Безперервно працює двигун установки, все глибше іде бур. Невдовзі ще одна артерія понесе нагору живлючу вологу для киян.

Вечірній Київ, 1986 р., 9.07, № 158 (12773).

[1] Тобто шарошечне бурове долото.

Для резервного водопостачання в Києві після катастрофи на ЧАЕС бурили додаткові артезіанські свердловини, тому й така спішність.