Атом приборкується

В.Заруда.

До редакції надійшли сотні листів з часу аварії на Чорнобильській АЕС. В них – і героїчні будні приборкувачів атома, і біль втрат, тривога за майбутнє. Бувало, заходили’й особисто просили: опублікуйте ось це… Кожна зустріч з читачем не залтишає нас байдужими. А того разу схвилювала надто – зайшла людина «з передього краю». Приніс вірша старший інженер ЧАЕС Володимир Федорович Шовкошитний. Слово по слову довідались, що «для душі», «для себе» у Володимира Федоровича в зошиті віршів чималенько. Згодом дещо з його поетичного доробку ми опублікуємо, а сьогодні почнемо нашу розповідь з уривків з його вірша «Прип’ять».

О, как сияли клумбы роз,

Каким цвели нетленным жаром!

Но вместо теплых первых гроз

Апрель обрушился пожаром…

Прощай! Нам лить печальных слез

Мужское званье не позволит.

Но ветви умерших берез

Стучатся в сердце вечной болью.

Прощай, любимый город мой!

Дома в безлюдном запустеньи…

Мы мужество и опыт свой,

Тобой даренное уменье

Приложим, отдадим сполна

Свой долг тебе, земле и людям…

И миллионы киловатт

По проводам с надрывным воем

Над всей землею загудят -

Взамен мы новый блок построим [1],

А тем, кто свой исполнил долг,

Став против смерти крепче стали,

Оставив жизнь свою в залог -

Наш город памятником станет.

Що ж, світлі думки, тривожно-оптимістичні переживания автора вірша вмістили не тільки трагічну історію, а й віру в силу людського розуму, який подолає всі перешкоди і дасть нове життя гіганту енергетики. А місто? В перспективі стануть реальністю й ці сподівання.

Під час прес-конференції.

З нагоди завершення особливо важливого етапу робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбулась прес-конференція, її організували дирекція станції і Спілка журналістів УРСР.

Журналістам надали змогу відвідати блочний щит управління (БЩУ), машинний зал. Про нормалізацію радіаційної обстановки на цих об’єктах свідчить хоча б такий факт. Кожен з гостей одержав індивідуальний дозиметр, який за час перебування на об’єктах огляду фактично не зрушив з місця у своїх показаннях.

Пояснення давали директор станції Е.М.Поздишев і начальник зміни О.Г.Шадрін. Олександр Георгійович повідомив, що перший і другий блоки працюють на повну потужність. З початку експлуатації після аварії вже вироблено понад півтора мільярда кіловат енергії. А з початку експлуатації АЕС більше 100 мільярдів кіловат.

Умови роботи на першому і другому блоках мало чим відрізняються від тих, що були раніше. Радіаційна обстановка близька до норми. Хіба що режим роботи інший – застосовується вахтовий метод. Зміни розраховані на 12 годин. На відпочинок люди відправляються в селище Зелений Мис, де вже чітко налагоджено всі побутові умови. Після завершення вахти її учасники на два тижні повертаються до Києва. Там у зручних квартирах живуть сім’ї.

Персонал, який експлуатує станцію, пройшов спеціальну підготовку. Посилено медичний контроль. Більше уваги надається психологічному настрою перед зміною і психологічному розвантаженню після роботи. Одним словом, уроки з сумного минулого накладають відбиток на дії тих, хто організовує справу експлуатації складних технічних систем. Більше уваги приділяється індивідуальній роботі з людьми. Через систему технічних, організаційних, ідеологічних, навіть психологічних заходів підвищується рівень кваліфікації і поліпшується морально-психологічний стан кожного працівника.

Квітневі події і вся робота по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стали для кожного з нас серйозним уроком, сказав у вступному слові на зустрічі з журналістами Е.М.Поздишев. Біда, яка сталася, переконливо продемонструвала, що дії Радянського уряду були визначені передусім піклуванням про людей. Партія й держава постійно тримали в полі зору всі питання, пов’язані з прискоренням робіт по ліквідації наслідків аварії. Ще одним підтвердженням цього був розгляд ходу вказаних робіт у Політбюро ЦК КПРС, висока оцінка виконаних у стислі строки широкомасштабних заходів.

Коротко відтворювалася хроніка подій, йде розповідь про характер і масштаби радіаційного і медичного контролю після аварії, розробку й впровадження заходів по захисту населення від радіаційного впливу. Учасники ліквідації наслідків аварії здійснили величезний комплекс робіт по виключенню можливості викидів аерозолів з вмістом радіоактивності. Розроблено і створено надійні автоматизовані методи контролю за зруйнованим блоком після його консервації. Зведено споруду, всі процеси всередині якої багато років будуть під постійним контролем, включаючи і їх автоматичне регулювання. Умови, за яких проводились роботи по консервації зруйнованого енергоблока, були надзвичайно складними. Такі роботи не мають аналогів у вітчизняній і світовій практиці. Радянські вчені й спеціалісти розробили і виготовили найсучасніше обладнання, прилади, машини [2].

На території станції знято забруднений грунт і проведено його захоронення. Здійснено чимало гідротехнічних заходів по відверненню поширення радіоактивних речовин в ріках і ґрунтових водах. Збудовано «стіну в грунті», десятки кілометрів захисних дамб в заплавах рік Прип’ять, Брагінка і Дніпро. В широких масштабах проведена дезактивація в районах з радіоактивним забрудненням.

Із 30-кілометрової зони переселено близько 116 тисяч чоловік. До 1 жовтня всі одержали належну грошову компенсацію, евакуйованих трудовлаштовано, організовано побутове й медичне обслуговування. Споруджено 12 тисяч будинків садибного типу, об’єкти соціально-побутового призначення, інженерні сіті, дороги. Для здійснення робіт по експлуатації станції за вахтовим методом зовсім на новому місці споруджено селище Зелений Мис. В ньому є всі умови, до яких звик місцевий житель. Налагоджено харчування, створено транспортну сітку. Зараз багато уваги приділяється організації вільного часу тих, хто повертається після вахти до Києва. Житло є, члени сім’ї трудовлаштовані, діти в дитсадках і школах. Входить у практику оренда спортивних споруд, організовуються туристичні мандрівки. Йде пошук нових організованих форм відпочинку.

Далі Е.М.Поздишев підкреслив, що сьогодні в результаті здійснення крупних наукових, технічних та інших заходів, завершено особливо важливий етап робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Державна комісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд пошкодженого енергоблока. Зруйнований реактор перестав бути джерелом радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

Виконано великий обсяг робіт у надзвичайно стислі строки. Все це стало можливим у результаті самовідданої героїчної праці робітників, інженерів і техніків, вчених і спеціалістів, воїнів Радянської Армії. На це була спрямована організаторська і політична діяльність партійних і радянських органів, міністерств і відомств СРСР. Лише наш, радянський лад дав можливість з’єднати у єдиний моноліт волю й енергію мас, за небачено короткий час звершити майже неймовірне.

Потім учасники зустрічі відповіли на запитання журналістів. Кілька запитань стосувалися того, як буде проводитись експлуатація зруйнованого четвертого енергоблока, і які розроблено додаткові заходи по підвищенню безпеки діяльності АЕС. На них відповідав науковий співробітник Інституту атомної енергії імені І.В.Курчатова В.Ф.Шикалов. Він сказав, що четвертого реактора не існує. Це новий інженерний об’єкт. В ньому, крім системи контролю за фізичними параметрами, діє система, здатна регулювати ці параметри. Експлуатацією блока займатиметься кілька десятків чоловік. Керівники цеху, весь персонал тісно співробітничають з тими, хто розробив і втілив у життя проект складної інженерної споруди. Такий науковий і технічний супровід ще збережеться надовго. Що ж до підвищення безпеки експлуатації АЕС, то для цього здійснено чисто технічні заходи, які в МАГАТЕ дістали найвищу оцінку.

Наступна група запитань стосувалася суті вахтового методу. Заступник голови профкому АЕС А.В.Юркін повідомив, що вахтовий метод буде існувати до завершення спорудження нового міста енергетиків Славутича. Уже до кінця наступного року місто прийме частку новоселів. Завершення будівництва планується на 1989 рік. Крім житла, в місті передбачено створення найсучаснішого соціально-культурного комплексу. Буде реконструйовано залізницю, створено річковий порт. Будівельні підрозділи семи союзних республік залишать свої автографи на об’єктах міста. Що ж стосується найближчого майбутнього Прип’яті, то там проводяться дезактиваційні роботи і згодом житло використовуватиметься для тимчасового проживання будівельників наступних блоків станції [3].

Журналісти цікавилися, чи буде впливати четвертий реактор на радіаційну обстановку. В.Ф.Шикалов сказав, що з цього приводу серед населення ходить багато безпідставних чуток. Спеціалісти з першого дня аварії постійно займаються прогнозами щодо поведінки реактора. Одразу ж подбали про те, щоб вся небезпечна зона була оточена датчиками. І вже з 2 червня 1986 року ведуться постійні стаціонарні спостереження. Вони показують, що всі процеси проходять закономірно. Ніяких відхилень немає, тому дії можна планувати. Створена споруда дозволяє ізолювати середовище від радіоактивних ізотопів.

Що ж до радіаційної обстановки, то всі проведені роботи сприяли докорінному її поліпшенню в 30-кілометровій зоні і на суміжних територіях. Саме поняття «радіаційний фон» складне. Фон змінюється від багатьох факторів. І сонячна активність, і космічне випромінювання, і наявність природних радіоактивних речовин в предметах навколишнього середовища, навіть в предметах побуту – все це створює фон.

Зараз у Києві і області фонові значення близькі до норми. Вони не становлять небезпеки для здоров’я людей. Навіть у 30-кілометровій зоні обстановка стабілізувалася. Цьому сприяли локалізація реактора, дезактивація місцевості, природний розпад короткоживучих радіоактивних елементів. Проведена велика робота по оцінці рівнів забруднення території. Зараз повсюдно розгорнуто спеціальний обробіток сільгоспугідь, реалізуються заходи по створенню умов для відновлення сільськогосподарського виробництва з урахуванням грунтово-кліматичних особливостей даного регіону.

Про завдання урядової комісії на даному етапі розповів представник оперативної групи урядової комісії по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС В.А.Жмурко. Він сказав, що зараз увага зосереджена на поверненні до дії третього енергоблока. Продовжуються дезактиваційні роботи, ревізія його технічного стану, підготовка майданчика станції ддя продовження будівництва. Сферою дії комісії буде також спорудження нового міста Славутича, роботи в Прип’яті, Чорнобилі.

Медична служба постійно стежить за дотриманням нормативів при визначенні доз опромінювання персоналу станції, сказав начальник оперативної групи Міністерства охорони здоров’я СРСР В.В.Левицький. Сумарна допустима доза і доза на випадок аварії залишається мінімальною. Ті, хто одержав таку дозу, беруться під постійний медичний нагляд. Питання реевакуації населення будуть розв’язуватися у відповідності з розробленими нормативами фонових значень, допустимих для проживання населення. Санітарні служби працюють над тим, щоб у зоні реевакуації вода була придатною для споживання, а грунти – для господарського використання.

На запитання про те, які профілактичні заходи проводять медичні установи, відповів заступник начальника Головного управління Міністерства охорони здоров’я УРСР Б.А.Ледощук. Він сказав, що з перших днів медичні бригади, укомплектовані кваліфікованими спеціалістами, працювали в Чорнобилі, Іванкові й Поліському. Постійно здійснюється дозиметричний контроль, налагоджено систему аналізу крові, проводяться комплексні медичні огляди населення. Спостереження проводяться не тільки за тими, кого вивезено із 30-кілометрової зони, а й за тими, хто підлягає загальній диспансеризації.

На пульті блочного щита управління.

На завершення розмови Е.М.Поздишев розповів, на що слід звернути увагу журналістам в роботі з населенням, у трудових колективах [4]. Він сказав, що, на жаль, серед населення поширюються різні чутки, розповіді «очевидців», далекі від істини. Варто активніше пропагувати думки й оцінки спеціалістів, а не щось видумане, не виривати із загальної закономірності окремі факти. Адже це схоже, якби ми зустріли білого ведмедя і стверджували, що в світі водяться тільки білі ведмеді. Західні «голоси» додають до цих чуток свою лепту. Хоча й там чути голос розуму й об’єктивності. Так, нещодавно в Лондоні проходила міжнародна технічна конференція по ядерному риску [5], в ході якої були визнані зразковими всі дії аварійних служб у Чорнобилі. Зроблено висновок про те, що аварія на нашій АЕС не знімає питань дальшого розвитку атомної енергетики, тому що це природний процес життя. Третій висновок: тільки за умов радянського суспільного ладу стало можливим в екстремальних умовах вжити всіх екстремальних заходів і всього за півроку обмежити і ліквідувати вплив такої глобальної аварії [6], якою виявилась чорнобильська.

Завершити цю розповідь мені хочеться тим поетичним образом, яким В.Шовкошитний розпочинав свій вірш:

А город мой – он будет жить!

Он выше домыслов и сплетен.

Он будет строить и любить,

И прорастут цветы сквозь пепел.

Фото В.Репіка

Київська правда, 1986 р., 16.12, № 290 (18772).

[1] Пізніше В.Ф.Шовкошитний передумав і, скільки пам'ятаю, виступав проти добудови.

[2] А якщо конкретно? Ломи й лопати? Нефективність техніки з дистанційним управлінням із роботів неодноразово підкреслювалася.

[3] Був і такий план, але пізніший досвід показав, що жити в Прип’яті геть неможливо [в брошурі Коваленка].

[4] На відміну від звичайних прес-конференцій, на совєтських прес-конференціях не керівники відповідають на запитання журналістів, а журналісти рапортують перед керівниками про виконану роботу.

[5] Тобто ризику (російське “риск”).

[6] Щось новеньке – оце “глобальна аварія”! Замість традиційного для чорнобильської брехні применшення масштабів.