Славутич: віхи біографії
Менше ніж за три місяці замість двох років за нормою розроблено схему генерального плану міста чорнобильських енергетиків, видано робочу документацію на половину об’єктів житла
1986-й став роком народження нового міста на Дніпрі – Славутича, де житимуть працівники Чорнобильської АЕС, іхні сім’ї. Яким буде це місто – ми вже розповідали на сторінках нашої газети («Київська правда» від 16 листопада минулого року). Ця будова – важлива складова програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, її виконання дозволить забезпечити житлом 20 тисяч чоловік, створити їм високий рівень комфорту, всі сучасні зручності.
Генеральний проектувальник – інститут КиївЗНДІЕП і 33 інших проектних заклади восьми республік країни, усвідомлюючи відповідальність покладеного на них завдання, в небачено короткий у проектній справі строк видали необхідний для будівництва обсяг технічної документації.
Про те, як йшла робота над проектом, про ідеї створення підвищеної комфортності для жителів майбутнього міста, що буде зведено теж у рекордно короткий строк – за два роки, нашому кореспонденту Г.Пивоварову розповіли в КиївЗНДІЕПі.
О.Касилов, директор інституту, лауреат Державної премії УРСР і премії Ради Міністрів СРСР, кандидат технічних наук:
– Пригадайте перші місяці ліквідації аварії. З якою самовідданістю трудилися люди, як швидко, без тяганини, вирішувалися різні питання і замовлення тих, хто був зайнятий на станції. Наші архітектори, можна сказати, продовжили цю естафету прискорення.
Ми повною мірою усвідомлювали відповідальність дорученої нам великої і складної роботи. А тому ліквідували непотрібне листування і зайві узгодження, всі питання вирішуючи тільки оперативно – під час особистих зустрічей, одним, як мовиться, телефонним дзвінком. Були суміщені деякі проектні процеси. Відпрацьовуючи видане завдання, одночасно вели робоче проектування. Такий «паралелізм» виявився тільки на користь справі.
Люди трудилися не рахуючись із часом: ввечері, у суботні та недільні дні. Кожна хвилина – і це не перебільшення – була віддана роботі.
Між всіма інститутами, що беруть участь у проектуванні Славутича, розгорнулося соціалістичне змагання. Налагодили його проектні заклади й серед своїх співробітників, зайнятих на виконанні важливого урядового завдання. Для цієї роботи ми розробили свої, специфічні умови змагання, затвердивши їх на нараді представників усіх інститутів, методи морального і матеріального стимулювання.
Допомогли в цьому нові умови господарської діяльності. Їх основний принцип – «Більший обсяг робіт – меншою кількістю людей». А зекономленим фондом заробітної плати нам надано право розпоряджатися самим, використовуючи його для заохочення працівників, які найбільше відзначилися. Спеціалісти, що ведуть проектування Слаівутича, можуть одержати надбавку до зарплати в розмірі від 30 до 50 процентів.
«Фронт» робіт усім проектним закладам своєчасно відкрили два київських інститути, які в рекордні строки – за місяць-півтора – виконали підготовчі роботи. Український державний інститут інженерно-технічних досліджень і Український державний інститут геодезичних досліджень і зйомки в складних гідрогеологічиих умовах межиріччя Дніпра і Десни, де споруджуватиметься місто, провели необхідний комплекс робіт і видали потрібні для проектування вихідні дані.
Не можна не сказати й ще про одну особливість. Вперше на місці робіт вестиметься постійний архітектурний контроль за ходом будівництва. На майданчику організований штаб авторського нагляду.
Ф.Боровик, головний архітектор по проектуванню Славутича:
– Постійно думаємо над тим, як створити робітникам станції, їх сім’ям максимум зручностей. Прагнемо зробити Славутич привабливим для людей в усіх відношеннях. Вирішили при будинках котеджного типу, а вони складатимуть 20 процентів усього житлового фонду, створити присадибні ділянки. Кожна сім’я матиме п’ять соток землі.
Славутич відзначатиме високий рівень соціально-культурного і побутового обслуговування, максимально наближеного до місць проживання. Кожен містобудівний комплекс, – а всього їх, як відомо, буде п’ять, – матиме свою систему обслуговування: магазин продовольчих товарів, комплексний приймальний пункт, фізкультурно-оздоровчий комплекс, пункт дитячої молочної кухні, соковий бар.
В усіх трьох школах і семи дитячих садках Слаівутича будуть криті басейни. Діти енергетиків зможуть відвідувати школу мистецтв.
Велику увагу приділяємо кольоровому вирішенню міста. Споруди центрального бульвару будуть одягнуті в білосніжну плитку з кольоровими панно, украпленими в цей світлий наряд. П’ятиповерхові житлові будинки, що оточуватимуть центр, будуть вирішені в бежево-золотавій гамі з кольоровими «акцентами» входів до корпусів, огороджень балконів і лоджій.
Продумали єдину систему малих архітектурних форм, оздоблення дитячих майданчиків, флагштоків, дошок оголошень, позначень назв вулиць, номерів будинків, в’їздів і виїздів з міста, дороговказів. Розробляється герб міста.
Сьогодні в майстернях архітекторів
Будівельники, які мешкають на теплоходах у вахтовому селищі «Якір», вже забезпечені всією технічною документацією на прокладання міських автомобільних шляхів та інженерних систем тепло- і електропостачання, водопроводу, каналізації, зв’язку.
Видані робочі креслення для будівництва вертодрому, постійних і тимчасових електропідстанцій, очисних споруд.
Готові робочі креслення бази складування вантажів. Вона вже споруджується.
Випущено проектну документацію на будівництво першої черги автомагістралі Славутич – АЕС.
Проектні інститути РРФСР, України, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Литви, Латвії, Естонії, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР, будівельні організації яких зводитимуть у місті житло й об’єкти соціально-культурного і торговельно-побутового призначення, видали 50 процентів технічної документації на спорудження будинків.
Київська правда, 1987 р., 21.01, № 17 (18802).