Випробування Чорнобилем

В.Іткін, Л.Черненко, спеціальні кореспонденти ТАРС.

Після прем’єри

На телеекрані – порожній шкільний клас. Парти, за якими нікого немає. На кожній – звичайні учнівські глобуси. Вони нерухомі. Зловісна тиша… Чується голос диктора за кадром:

– Перед самим від’їздом з Чорнобиля ми зайшли до школи. У одному з класів побачили ось таку картину. Дивну в своїй нерухомості. Була в цьому якась безглуздість. Суперечність. Мовби хтось навмисно зупинив ці крихітні копії планети людей, щоб усі ми обов’язково задумались над смислом цього попередження…

Так закінчується хронікально-документальний публіцистичний фільм «Попередження», створений творчим об’єднанням «Екран» Держтелерадіо СРСР, який показано 18 лютого по першій програмі Центрального телебачення.

Автори кінострічки – сценаристи Олександр Крутов і Лев Ніколаев, режисери Олена Поздняк і Володимир Осмінін, оператори Євген Шматриков і Олексій Матюшкін звернулися до події, яка протягом довгого часу була в центрі уваги світового співтовариства.

У перших кадрах фільму – зелена гілка. Листочки на ній ніжно тремтять. Співають жайворонки, зозуля відлічує «роки». І той самий голос, що звучить в кінці, говорить:

– Якось мені приснився сон, ніби виходжу я з лісу на узлісок і бачу казкової краси пейзаж: поле, ліс, вітрові млини… І ніби стоїть на узліссі художник і малює. Тільки дивно: малює з натури, а на полотні виходить інше…

Ми бачимо чисте полотно на підрамнику серед дерев. І знову голос диктора:

– Не те, щоб дивно, не те, щоб гарно – неспокій якийсь…

Спокійна музика переходить у напружений, пронизливий, зловісний звук. На білому полотні вимальовується, пульсуючи, криваво-червоного кольору титр – «Попередження».

Чорнобиль… Хтось з наших колег – журналістів писав: «Треба було пройти випробування Чорнобилем, щоб зрозуміти, хто ти є». Автори фільму сповна пройшли ці випробування, витримали все. Критика ще дасть оцінку художнім та іншим достоїнствам і недолікам картини. Нам же, тим, хто був поруч з «телевізійниками» з самого початку, хочеться констатувати: вони виконували один заповіт – правду.

З часу аварії в Чорнобилі минуло майже десять місяців. За цей час вдалося не тільки подолати небезпечні наслідки, а й багато осмислити, зрозуміти. Чорнобиль тепер в усьому світі став символом тривоги і лиха, яке може бути в масштабах куди більш значних, якщо людство нарешті не усвідомить, що станеться з його домом – Землею, коли атом збунтується не в одному реакторі, а в тисячах ядерних боєголовок.

Михайло Сергійович Горбачов у своїй промові на зустрічі з учасниками Міжнародного форуму «За без’ядерний світ, за виживання людства» сказав так: «Раніше людська думка безоглядно прагнула до того, щоб підкорити сили природи. Тепер вторгнення в природу без попереднього врахування всіх наслідків може перетворити її у смертельного ворога людства. Чорнобильська аварія нагадала нам про це трагедією [1] порівняно локального масштабу. А гонка ядерних озброєнь невблаганно тягне нас до всесвітньої трагедії».

«Попередження» кожним своїм кадром говорить: не можна допустити, щоб мир опинився на грані ядерної катастрофи.

Ми були свідками того, як працювали коментатор Центрального телебачення Олександр Крутов і оператор Євгеній Шматриков у перші дні чорнобильської катастрофи. Як повисали у вертольоті над самим кратером четвертого блоку. Як камера «тримала» у своєму полі зору ще розжарені шматки викинутого з утроби графіту. Знявши один об’єкт, одержавши унікальний кадр, вони поспішали на інший, не думаючи про час, про сон, про небезпеку.

Ми стаємо свідками самовідданої праці солдатів і офіцерів Радянської Армії, визначних учених, спеціалістів, добровольців, які в найважчих умовах робили все можливе і навіть неможливе, щоб ліквідувати наслідки цієї трагедії.

Є у фільмі один епізод. По дорозі, яку безперервно поливають, вітер жене надувну дитячу кульку.

– Це був найбільш дивний предмет, який зустрівся нам тут, всередині 30-кілометрової зони, яка суворо охороняється, – говорять автори фільму. – Дивний посланець іншого світу… Планети дітей… Але ми побачили в ньому знамення – незабаром і сюди прийде життя. Справжнє.

Він добрий – цей фільм «Попередження». Добрий, тому що спрямований у майбутнє. Події в Чорнобилі, що піддали нас небувалому випробуванню, ще раз переконали і в дивовижній силі радянського характеру.

…В порожньому класі камера дивиться на голубі глобуси. Потім її погляд переходить на плакат з усміхненою дівчинкою. Усмішка дитини супроводжує останні кадри фільму, утверджуючи торжествуючу силу життя.

Київська правда, 1987 р., 20.02, № 43 (18828).

[1] Як бачимо, нестримний потік пєрєстройки захопив і поніс самого її ініціатора: для нього Чорнобиль – вже не аварія (щось на зразок проколотого колеса в автомобілі), а трагедія.