Будемо такими, як Володимир

Шановна редакціє! У «Радянській Україні» ми прочитали нарис «Жили, як лебеді». А наш піонерський загін бореться за право носити ім’я Героя Радянського Союзу Володимира Правика. Тому просимо надрукувати цього листа, щоб прочитали рідні Героя.

Дорогі Наталіє Іванівно і Надіє!

У квітні минулого року ми стали піонерами. А незабаром долетіла звістка про чорне лихо на Чорнобильській АЕС. Кожен вечір, повертаючись з роботи, наші батьки в першу чергу вмикали телевізори, радіо, читали газети. Мабуть, у роки війни країна так чекала звісток з фронту, з передової, як у ті дні з Чорнобиля. Ми бачили, як наші мами змахували з очей сльози, коли по телевізору розповідали про тих, хто першими прийняли на себе удар, про пожежників. І ось на зборах загону ми одностайно вирішили боротись за право носити ім’я Героя Радянського Союзу Володимира Правика. І обіцяємо, що відмінним навчанням, добрими справами заслужимо його.

Все більше часу минає з дня аварії, але назавжди залишається з нами Пам’ять. Зараз ми збираємо матеріали про героїв Чорнобиля, оформляємо альбом про Володимира Правика. Нам дуже хотілося дізнатися про нього якомога більше і стати такими ж, як Володимир. А поки що ми добре вчимося, беремо активну участь в операції «Льон», ходимо на екскурсії, вивчаємо наш рідний край. А він у нас дуже красивий. Село витягнулось довгою стрічкою між горами. Коли прийде до нас літо і сині Карпати оживуть пташиним гомоном, приїжджайте з Наталочкою в гості. Ти у нас дуже сподобається, от побачите! Таких смачних суниць і малини, таких красивих гір і чистих дзеркальних потоків, як у нас, немає більше ніде. Наше село з радістю зустріне вас.

Бажаємо вам миру і щастя вашому дому.

З повагою учні 4-В класу Пасічнянської середньої школи, всього 31 підпис. Надвірнянський район Івано-Франківської області.

Радянська Україна, 1987 р., 6.02, № 30 (19833).