Приборкувачі вогню

Розмову вів А.Пікож

17 квітня 1918 року В.І.Ленін підписав декрет «Про організацію державних заходів по боротьбі з вогнем»

В: Пожежники і в мирний час на бойовому посту, – з цього почав свою розповідь начальник управління пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому Микола Андрійович Хорошок. – їх важка і небезпечна робота потребує фізичного загартування, професійної майстерності і високих морально-вольових якостей. А випадків, коли бійцям пожежних підрозділів доводиться вступати в запеклий двобій з вогнем, поки, на жаль, чимало.

Професія пожежника завжди пов’язувалася з готовністю здійснити подвиг. Головне – володіти добре розвинутим почуттям товариськості і сміливо, в будь-якій ситуації не залишити в біді товариша.

З: І все ж, чому виникають пожежі?

В: У нашому місті близько 83 процентів загальної кількості пожеж відбувається у житлових будинках. Майже кожний випадок – це прямий наслідок безвідповідального, недбайливого і невмілого поводження з вогнем.

Найголовніше те, що багато ще громадян, службових осіб до наших застережень ставляться скептично. Просто обурює іноді наївність, а якщо відверто говорити, злочинна безпечність, нерозпорядливість, безвідповідальність. Сумний наслідок: торік [1986] у нашому місті зареєстровано 4055 пожеж.

Турбує нас тривожний стан пожежної безпеки багатоповерхових будинків, деяких театрів, об’єктів торгівлі, навчальних закладів, лікарень та об’єктів концентрації матеріальних цінностей. На жаль, у керівників відомств, яким підпорядковані ці об’єкти, ще побутує думка, що пожежна безпека – справа пожежників.

З: Миколо Андрійовичу, як ви оцінюєте роботу своїх колег на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС? Кому з них хотіли б висловити подяку через газету?

В: Людей, відданих обраній справі, чудових спеціалістів у нас багато. І життя не один раз підтверджувало, що за складних обставин, у години випробувань розкриваються найкращі риси радянських людей. Наслідки аварії могли бути ще більшими, якби не героїзм тих, хто, жертвуючи своїм життям, вступив у двобій із смертоносною стихією. Вони зробили все, що могли. Кожний, хто в ті тривожні дні брав участь в ліквідації наслідків аварії на атомній станції, заслуговує на глибоку вдячність. Серед них – співробітники пожежної охорони УВС Київського міськвиконкому Юрій Васильович Гец, Анатолій Григорович Добринь, Володимир Миколайович Тринос, Іван Павлович Худолій, Олександр Анатолійович Немировський, Володимир Олександрович Осипович, Валерій Миколайович Чайка, Павло Павлович Борис та багато інших. Батьківщина високо оцінила їх старанність і героїзм: два чоловіки були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, 26 – орденом Червоної Зірки, ще 26 – орденом «Знак Пошани», 14 – медаллю «За трудову відзнаку» і 35 – медаллю «За відвагу на пожежі».

З: останнє запитання: якими показниками в роботі зустрічають своє свято пожежники Києва?

В: За підсумками роботи у 1986 році співробітники нашої пожежної охорони здобули перше місце у республіці. І досягнутим поступатися не збираємось.

Прапор комунізму, 1987 р., 17.04, № 91 (2790).