Передмова

Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха

єпископа брата Бартоломе де Лас-Касаса чи Касауса для височайшого та наймогутнішого пана, принца Іспаній дона Філіпа, пана нашого

Височайший та наймогутнішій пане,

оскільки Провидіння Боже визначило у цьому світі, щоб для управління та загального благополуччя роду людського були запроваджені в державах та у народів королі як батьки та пастирі (як їх називає Гомер) і внаслідок цього вони стали б найшляхетнішими та найродовитішими членами суспільства, немає жодного сумніву у чесноті їхнього королівського духу, і, відверто кажучи, має вважатися, що, якщо в суспільстві є деякі недоліки, шкода [36] і вади, то в цього немає іншої причині крім того, що королям бракує відомостей про них. І ті, якщо вони їх встановлюють, викорінюють із щонайбільшою ревністю та неусипною проникливістю [37].

Про це, здається, дає знати Святе Письмо у словах Соломона: «Rex qui sedet in solio iudicit, dissipat omne malum intuitu suo», «Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима» [38]. Бо з природженої та природної доброчесності короля, як вважається, випливає, що самих лише відомостей про лиха його королівства більше, ніж достатньо, щоб він розсіяв їх, і щоб жодної миті, наскільки це вдалось би, їх неможливо було б терпіти.

Отож, коли я поміркував, о наймогутніший пане, про зло та шкоду, втрати та збитки [39] (рівні чи подібні яким неможливо уявити, щоб їх спричинила людина) у цих стількох, і настільки великих, и таких [багатих] королівствах, а краще сказати, в тому найпросторішому та новому світі Індій, наданих и доручених Господом і його Церквою королям Кастилії, щоб вони в них царювали и ними правили, навертали [у християнство] и сприяли їхньому процвітанню світському й духовному, то як людина, яка з досвідом п’ятидесяти і більше років перебування у тих землях бачила, як це коїлося, повідомляючи Вашій Високості про деякі з їхніх особливих діянь, не міг би утриматися від того, щоб не благати Вашу Високість настирними зверненнями, аби він не надавав можливості і не дозволяв тиранам задумувати, продовжувати і здійснювати так звані завоювання, в яких, якщо б їх дозволили, вони знов стали б робити [так], хоча ті й самі по собі є несправедливими (бо вчиняються проти індіанських народів мирних, покірливих та лагідних, які нікого не кривдять), тиранічними й згідно з будь-яким природним, божим і людським законом такими, що їх засуджують, відчувають [до них] відразу та проклинають; і я заздалегідь вирішив, щоб не виявитися звинуваченим, якщо б змовчав, у загибелі незліченних душ і тіл, до яких такі [завоювання] призвели, надрукувати деякі і дуже нечисленні [випадки], що їх я у минулі дні зібрав із незчисленних, і які я з достовірністю міг би навести, щоб Ваша Високість з більшою зручністю змогла б їх прочитати.

І оскільки архієпископ Толедо, вчитель Вашої Високості, коли був єпископом Картахени [40], попросив мене про них, але через далекі подорожі морем і суходолом, якими Ваша Високість була зайнята, та часті королівські турботи, які вона мала, могло статися, що або Ваша Високість їх не прочитала, або їх вже забула, а зухвала і безрозсудна жадоба тих, хто вважає належним пролити ні за що таку безмірну кількість людської крові, й очистити ті найпросторіші землі від їхніх уродженців, мешканців і володільців, вбиваючи сотні тисяч людей, і награбувати незліченні багатства, – зростає щогодини, і нахабно вимагає різними шляхами і під різними удаваними приводами, щоб їм дозволили й допустили згадані завоювання (які не можна дозволити без порушення природного і божого права, отже, без найтяжчих смертних гріхів, гідних жахливих і довічних мук), я завважив за належне послужити Вашій Високості цим найстислішим узагальненням з дуже розлогої історії, яку можна і треба було б скласти про плюндрування та втрати, що сталися.

Я благаю, щоб Ваша Високість прийняла і прочитала зі своїми звичайними милістю та королівською добросердністю ці твори своїх підданців і служників, які щиро бажають прислужитися задля самого лише суспільного блага і процвітання королівства.

І нехай, побачивши це і збагнувши потворність несправедливості, що коїться стосовно тих невинних людей, коли їх вбивають і винищують без будь-якого справедливого приводу чи причини для цього, а лише через жадобу та марнославство тих, хто має намір вчинити такі гидотні [41] діяння, Ваша Високість вважала б за благо з наполегливістю благати і переконувати Його Величність відмовляти будь-кому, хто попрохав би його про такі шкідливі та мерзотні речі, і змусити назавжди змовкнути такі пекельні прохання з таким острахом, щоб відтепер і надалі ніхто не наважувався би на них, і навіть не мав гадки про це.

Це, височайший пане, – справа найнагальніша і необхідна для того, щоб королівській короні Кастилії духовно і світськи Господь сприяв, і беріг її, і дарував їй удачу. Амінь.

Примітки

36. В оригіналі латинізм, nocumentos.

37. В оригіналі латинізм, solercia.

38. Приповісті, 20, 8.

39. В оригіналі латинізм, jacturas.

40. Мається на увазі Хуан Мартінес Гіхарро [Juan Martínez Guijarro], він же Хуан Мартінес Сілісео [Juan Martínez Silíceo] (1477 – 1557) – походив із бідної родини, викладав, потім завідував катедрами логіки та природної філософії в Саламанкському університеті, у цей час прийняв священницький сан. У 1534 р. призначений наставником принца Феліпе, з 1541 р. – єпископ Картахени, з 1445 – архієпископ Толедо, з 1555 р. – кардинал. Автор праць з математики.

41. В оригіналі латинізм, nefarias.