Лаврівські палімпсести: документальний фільм
Автор ідеї та керівник проекту — Валерій Калинюк
Сценарій та режисура — Нестор Калинюк, Олександр Мельник
Оператори — Юрій Кіт, Тарас Ткач
Монтаж — Нестор Калинюк
Комп’ютерна графіка — Юрій Кіт
Текст читав Богдан Коник
Рік випуску фільму — 2010
Документальний фільм «Лаврівські палімпсести» висвітлює забуті сторінки історії Галичини, зокрема, історію Лаврівського монастиря, який протягом століть був одним з найвидатніших центрів духовного та культурного життя Прикарпаття.
У фільмі розглядається походження назви Лаврів, розповідається про заснування Василіянського монастиря св. Онуфрія в Лаврові, розкривається феномен Лаврівського некрополю; дається оцінка ролі монастиря як культурно-освітнього центру Карпатського регіону.
Коли більшовицька влада приєднала західноукраїнські території, Лаврівський монастир був повністю занедбаний і підданий руйнуванню та нищенню. Як у середні віки стиралися старовинні рукописи і на їх місці писалися нові — палімпсести — так і тут атеїстична влада хотіла стерти навіть саму пам’ять про святість цього духовного центру, змінивши його на заклад закритого режиму. Але як попередній текст палімпсесту завжди проступає через новий і стає джерелом історичної інформації, так і Лаврівський монастир не був забутий навіть у часи занепаду. Люди пам’ятали про велич цього місця як одного з джерел християнської духовності та української державності, хоч і пошепки, але розповідали випадковим приїжджим про засновників монастиря, мощі св. Онуфрія, поховання короля Лева, про унікальну монастирську бібліотеку та її нищення, про те, як намагалися рятувати старовинні ікони і книги.
Відродження Лаврівського монастиря почалося з поверненням отців Василіян відразу після проголошення незалежності України. Богослужіння і Хресна дорога знову привели до храму людей, а з ними — нове життя.