Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Візитаційний опис церкви св. пророка Іллі у Суботові 1750 року

Тетяна Гедзь

Матеріали церковних візитацій (перевірок діяльності парафій вищою адміністрацією) є важливим джерелом інформації про церковні споруди, церковний побут, а також про історію краю. Матеріали візитації Чигиринського намісництва 1726 року [1], що зберігаються у фондах Львівського Національного музею, містять опис лише однієї церкви Суботова – св. Михаїла Архангела, опублікований І. Крип'якевичем [2]. Дані наступної за часом візитації церков Чигиринського намісництва (деканату) 1741 року збереглися у викладі Л. Похилевича, у тому числі й виклад найдавнішого опису церкви св. пророка Іллі в Суботові: “Еще в 1741 году во время визиты она найдена старой, опадлой и неогороженной, с утварью самой бедной (гробница деревянная, чаша оловянная и проч.), хотя тогда была приходской для половины жителей Субботова” [4].

Наступну візитацію було проведено Київською митрополією унійної церкви, офіційним осередком якої станом на 1750 рік було м. Радомишль [5]. Протокол унійної візитації церкви св. Іллі у Суботові 1750 року зберігся та доступний для прочитання [6]. Перша частина візитаційного опису (протоколу візитації) була опублікована С. Юрченком [7]. Далі наведено повний текст візитаційного опису. Частину, опубліковану С. Юрченком, включено з уточненнями, що виділені курсивом, та з відповідною приміткою. Пунктуацію оригінала збережено.

[арк. 210 зв.] Wizyta cerkwi w miasteczku Subotowie pod tytułem Святого Пророка Иліи zostającej.

Ta cerkiew w same bunty od Bohdana Cmielnickiego hetmana Zaporozkiego wszczęte, nakładem iego czyli bardziey ludzi niewinnych iest wymurowana in anno Christi 1651, gdzie potym sam auxiliante Deo srogo pod miastem Beresteczkiem z całą cernią swoją wziowszy płagę ultimum diebus vitаe suae clausit diem y iako tamże przy cerkwi wspomniony exuvias położył, ktore potym woyska polskie wyiezdane gromiąc kozacztwo y pomienione miasto y tameczny zamek ogniem znoszac burzliwym na rozwianie łopatami przepusuty Akvilonem. Taka pospolita w tamtym kraju od ludzi tradycya: pomieniona cerkiew skorupą czerwoną pokryta, lecz dla dawności lat od sloty podziurawiona y sklepienie poprzebijane, mury iednak trwałe (у публікації С. Юрченка – два окремих речення – Т. Г.).

Іmagines

Wielki ołtarz ieden trzema anyami nakryty, puszka drewiana bez cymborij nawierzchu stoi, w ktorey particulae a die canae Domini conservantur od tamtescnego kapłana imprudenter ad evidente specionem corruptione. Deisuszy niemasz, obrazow tylko namisnych cztery. Krzyżow dwa drewnianych, lichtarzow mosiężnych trzy, antymis kijowski, korporał ieden [8].

Supellex Ecclesiastica

Mirnicę szklane, miro świete bierdze kapłan iako sam przed namy wyznal y czerncow Motreninskich schizmaty[арк. 211]kow ktorzy z Periaslawia przywoza. Antymis Kijowski. Apparat łudanowy zielony, drugi bogazyia uq cum requisitis. Alb 3. Pasek 1 iedwabny. Korporał 1. Purificatorza zadnego, tylko gąblеy(?) dosyć. Kielih cum requisitis cynowy, chorągwi dwie, dzwonek jeden. Krżyz processyonalny, kadzielnica mosięzna.

Libri Ecclesiastici

Ewangelia in folio kijowska, sluzebniki in duo, trebniki kapłanski kijowski, Praznija, triodi obedwie in folio, Obszczyna, Psałterz czesłowici (Czasosłowiec ? – Т. Г.). Metryki zadney niemasz y niebywalo. Proch dolor.

Cemeterium

Cmentarz neogrozdzony, na slupy dzwon 1.

Parochus cum parochianis

[слово нерозб.] się bydz parochem przy ty cerkwi oyciec Jeremiash Karuk, ordynowany na presbytera w Kiowie w sama rewolucia święciłi anno Christi 1694 dużo stary. Documentow nieprodukowal. Parofian 40. Dusz do spowiedzi 201.

X. Michal Prymowicz P.A.

Offł Surrogat Metropoli Kiiowski

Wizytator Glny Deputory(?)

Theodor Gromnicki aktt Kons. Kiiows y Wizyty: Pisarz [9]

Декілька коментарів до наведеного вище тексту.

У візитаційному описі міститься дата побудови церкви св. Іллі 1651 рік, а не 1657, як прочитано С. Юрченком (див. додатки 1 і 2). 1651 як рік початку будівництва церкви св. Іллі міститься в “Описании староства и протопопии чигринской благочестивых церквей…”, укладеному ігуменом Свято–Троїцького пустинного Мотронинського монастиря Мельхиседеком у 1767 році [10]. В “Описании…” вказано: “церковь св. пророка Иліи 1651 года коштом господина гетмана запорожскаго Богдана Хмельницкаго каменная состроена была” [11]. Цей текст співпадає за змістом з початком візитаційного протоколу 1750 року, тому не виключено, що саме візитаційний опис, що тут розглядається, є джерелом появи в “Описании…” та у подальших дослідженнях 1651 року як року побудови або початку побудови церкви.

Текст візитаційного опису містить досить туманний екскурс в історію. Уточнене прочитання окремих слів першого речення опису дозволяє зробити переклад цього речення, але не дозволяє однозначно зрозуміти його.

Пропонуємо такий переклад:

“Та церква саме під час бунтів Богдана Хмельницького гетьмана Запорозького розпочата, коштом його чи скоріше людей безвинних вимурована року Божого 1651, де потім сам з Божою допомогою саме під містом Берестечком з усією чернню своєю взявши у дні бід останній день свого життя завершив і там же при церкві згаданій [свої] останки поклав, котрі потім польські війська що виїздили громити козацтво у згадане місто і тамтешній замок вогнем зносити бурхливим на розвіяння лопатами пропустити на північному вітрі”.

Зауважимо, що з візитаційного опису неможливо зробити висновок про походження даного тексту: чи він є переказом інформації, отриманої від священика, чи відображенням історичних знань візитатора або писаря.

Протокол візитації містить ще один цікавий сюжет. Привертає увагу згадка про “дуже старого” священика о. Ієремію Карука, висвяченого у Києві 1694 року “у саму революцію”.

Згідно з описом Іллінської церкви ігумена Мельхиседека, ніякого о. Ієремії Карука у 1750 році на парафії не мало би бути. Опис повторює дані візитації про о. Ієремію Кирука (Карука), висвяченого у Києві 1694 року. Але виходячи зі справи, що зберігалася при переяславській духовній консисторії, з відновленням переяславського єпископства православним єпископом Кирилом Шумлянським, у липні 1726 року в Іллінську церкву був поставлений пресвітером Димитрій Ємеліанович. Того ж 1726 року Кирилом Шумлянським для церкви було видано новий антимінс. Наступним настоятелем храму став Стефан Кірук (Карук?), висвячений у Молдавії [12], згідно з прізвищем, дуже ймовірно, син. о. Ієремії. За висновком Н. Кукси, це сталося не пізніше 1757 року [13]. Але візитація фіксує о. Ієремію Карука як парафіяльного священика церкви св. Іллі у 1750 році. Чи могла суботівська церковна громада не прийняти нового, надісланого з-за Дніпра, священика, та, крім того, сприяти появі церковної “династії” – служінню сина на парафії батька? Церковна адміністрація досить швидко припинила таку “династичність”: Стефана Кірука (Карука?) 1760 року було переведено в шанець Бечію крилівської протопопії [14].

Церква св. пророка Іллі не згадується у матеріалах візитаціі Чигиринського намісництва 1726 року, Стосовно причини цього Н. Кукса зауважила, що церква св. Іллі, на відміну від Михайлівської, завжди залишалася православною, тому могла не зацікавити уніатських візитаторів [15]. Визнаючи імовірність такого припущення, звертаємо увагу, що саме 1726 рік для Іллінської церкви міг бути роком конфлікту із-за призначення нового священика, під час якого церква могла бути недіючою.

І, нарешті, візитаційний опис як джерело даних про кількість населення. Візитація 1750 року для кожної парафії подає дві цифри: кількість парафіян (чоловіків — голів родин) – 40, та кількість душ до сповіді – власне, кількість мешканців, старших за 7 років – 201. У той же час кількість парафіян церкви св. Михаїла Архангела – 60, а кількість душ до сповіді – 318 [16].

Отже, загальна кількість населення Cуботова у 1750 році дещо перевищувала 520 чол. За даними 1741 року у Суботові було 100 дворів [17], як бачимо, у 1750 році їх кількість лишилась незмінною, причому церква св. пророка Іллі залишалась парафіяльною майже для половини населення Суботова.

Автор висловлює щиру вдячність Я. А. Ящуку за допомогу у прочитанні і перекладі тексту.

Додаток 1. Фрагмент візитаційного…

Додаток 1. Фрагмент візитаційного опису церкви св. пророка Іллі в Суботові 1750 року

Додаток 2. Список церков Чигиринського…

Додаток 2. Список церков Чигиринського деканату, у яких була проведена візитація в 1750 році [18]

Джерела та література

1. Національний музей у Львові ім. А. Шептицького, Ркл-11. – Rewizyia Namiesnictwa Smilanskiego przez nas Komissarow Duchownych na rewizyie od Je-o Mci Oyca Eppa Lwowskiego, Pana, Pasterza y Dobrodziea naszego roku 1726 u kazdego Duchownego w kozdey Cerkwi expedyowana. Tegoz roky y na tey rewizyey Namiesnictwo Czeherynskie opisalo się//Visitatio Generalis Ecclesiar[um] Diaece[siarum] Leopoliensis, Halicien[sis] et Camenecens[is] per Podoliam et Ukrain[am] in Palatin[atu] Braclaviens[i] ab anno 1726 ad ann[um]: 1733, tom I.

2. І. Крип'якевич. Чигирин і Суботів у візитації 1726 р. //Записки НТШ, 1931, т. 151, С. 191–194.

3. Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся, 1864, C. 522.

4. Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии…, c. 532.

5. Про генеральну візитацію 1750–1753 рр. див. І. Скочиляс. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики “впорядкування” географічного простору та історична пам'ять //СОЦІУМ. Альманах соціальної історії, 2010, вип. 9, С. 174–218.

6. ІР НБУВ Ф. I, Спр. 2463. – Wizyty generalne cerkiew dekanatów Kaniowskiego, Korsuńskiego […], 1750, арк. 210 зв.–211.

7. С. Юрченко. Іллінська церква у Суботові та спроба відродження в українській архітектурі третьої чверті XVII століття //Архітектурна географія бароко в Україні: регіональні особливості та спільні риси. Зб. наук. праць, 2011, С. 27–31.

8. Кінець опублікованого С. Юрченком фрагменту. Уточнені слова виділено курсивом.

9. Візитацію провів о. Міхал (Михайло) Примович, генеральний намісник (офіціал-сурогат) Київського митрополита. Тлумачення окремих слів з тексту: alba, apparat (фелон), corporal, purificator, pushka, cimborium – див. В. Попович. Протоколи генеральної візитації церков журавнівсього деканату 1732–1733 рр. //Народознавчі зошити. № 1 (127), 2016, С. 216–228; Praznija – богослужбова книга, назва якої, можливо, пов'язана із словом празник, свято; Obszczyna – назва книги духовного змісту: Obszczyna albo Nabożeństwo in communi – див. Hereditas Monasteriorum, v. 8, 2016, S. 105; лудан, богазія – різновиди тканин.

10. Н. Кукса. Свято-Іллінська церква в Суботові в “Описании благочестивых заграничных в Короне Польской” Мельхіседека Значка-Яворського //Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст., 2012, вип. 21, ч. 2., C. 128–131.

11. Описание староства и протопопии чигринской благочестивых церквей к епископии переяславской издревле принадлежащих // Киевские епархиальные ведомости, 1862, № 10, отдел 2-й (15.06.1862), С. 343.

12. Описание староства и протопопии чигринской… C. 343.

13. Н. Кукса. Свято-Іллінська церква в Суботові в “Описании…”, C. 130.

14. Описание староства и протопопии чигринской… C. 343.

15. Н. Кукса. Свято-Іллінська церква в Суботові в “Описании…”, C. 129.

16.ІР НБУВ Ф. I, Спр. 2463. – Wizyty generalne cerkiew dekanatów Kaniowskiego, Korsuńskiego […], 1750, арк. 212.

17. Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии…, C. 552.

18. ІР НБУВ Ф. I, Спр. 2463. – Wizyty generalne cerkiew dekanatów Kaniowskiego, Korsuńskiego […], 1750, арк. 191.