4. Міжнародний досвід щодо створення об’єктів з заповідністю: заповідників та заповідних зон національних парків
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
В питанні створення нових об’єктів природно-заповідного фонду у Києві ми маємо орієнтуватися на європейський досвід.
1. У Німеччині, Австрії заповідні зони національних парків, або як їх ще називають, зони природної динаміки, займають 50–90% території парку. У класичному європейському національному парку збереження природи переважає над усім іншим. У Румунії заповідна зона національних парків становить понад 50% території парку.
2. У національних парках Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Іспанії повний захист від впливу людини має вся територія парку, тобто режим заповідності поширюється на весь парк.
3. У багатьох європейських країнах крім завдання збереження рідкісних видів флори і фауни ставиться завдання підтримки динаміки природних процесів і явищ, збереження дикої природи в природному стані, коли вона розвивається за своїми законами саморегуляції і саморозвитку. Збереження екологічної цілісності та підтримання природних екосистем як у якомога більш природному стані є головною метою європейських національних парків. Поряд із заповідниками, на національні парки Європи покладено основне завдання по збереженню природи в природному стані. Тому саме заповідники і національні парки є в більшості європейських країн центральною ланкою всієї системи охоронюваних природних територій.
4. З 2000-х років у багатьох європейських країнах почався процес масового створення заповідників (територій найсуворішої охорони — категорія І-А МСОП). В Іспанії таких заповідників — 13, Швеції — 3121, Норвегії — 2189, Фінляндії — 123, Болгарії — 55, Румунії — 55 та Словаччини — 351.
5. Практично у всіх європейських країнах в національних парках заборонено полювання — в Німеччині, Італії, Іспанії, Ірландії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Польщі, Румунії, Болгарії та Франції. У багатьох країнах в нацпарках заборонена риболовля.
6. У Німеччині та Австрії на законодавчому рівні прийнято рішення про доведення заповідних зон в нацпарках до 75% території НПП, в Чехії в 2017 р. прийнято рішення про доведення заповідних зон в нацпарках до 50% території НПП. Згідно з цим законом основне завдання чеських нацпарків — це захист дикої природи, і зона заповідності повинна покривати більше половини території нацпарку.
7. У Німеччині в Законі про охорону природи записано «Національні парки покликані забезпечити природний характер природних явищ і їх природну динаміку на переважній частині їх території». Заповідна зона в німецьких національних парках повинна складати 75% площі парку. Якщо при створенні нового національного парку площа природних екосистем не досягає 75%, то інші екосистеми включаються в зону розвитку парку, де вони повинні відновлюватися до природного стану, і, у міру відновлення, поступово переводяться в заповідну зону парку. На це дається 30 років з моменту організації парку. Девіз національних парків Німеччині — «Дозволити природі йти своїм еволюційним шляхом». Зараз в більшості німецьких нацпарків заповідна зона складає більше половини території парків, а в 9 з 16 — більше 60% території парку. Німецькі екологи вважають, що кращий спосіб керування національним парком — за допомогою не втручання. Вони ж вважають, що короїди — це не шкідники, а частина природної динаміки лісу.
8. З 2000-х років активно почала створювати суворі заповідники Франція. З середини 2000-х років тут вже створено 3 заповідника площею понад 2 тис. га кожен.
9. У 2009 р. Європарламентом прийнято резолюцію про збереження дикої природи в Європі, яка зобов’язує країни ЄС охороняти дику природу. Планується території дикої природи на суші в Європі довести до 5%. Німеччина і Австрія планують до 2020 р. довести території дикої природи (на суходолі) до 2%, включаючи 5% суворо заповідних лісів. При цьому Австрія змінила свої лісові закони, визнавши пожежі частиною природної динаміки заповідних лісів. Фінляндія вже зараз має 5,2% площі суворо заповідних лісів (від усієї лісової площі), Швеція — 4% заповідних лісів.
10. Навіть у Білорусі поставили завдання охопити зонами суворої заповідності від 0,5% до 1% території країни. В Україні без врахування окупованого Криму площа суворої заповідності становить всього 0,88% країни.
Країни ЄС і не тільки вони взяли курс на розширення заповідних зон національних парків. Тут прийнято рішення про загальне збільшення площі суворих заповідників (категорія І-А МСОП), збільшення загального відсотка саме суворої заповідності, підтримку концепцію заповідності (невтручання в природні процеси на охоронюваних природних територіях), взяття під охорону і розширення території дикої природи.
Якщо Україна бажає йти в Європу, то вона повинна впроваджувати до вітчизняної заповідної справи екологічні європейські цінності та ідеали (Борейко и др., 2018).