Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Додаткові параграфи про М.Броневського

Жарких М.І.

1

Стаття в малій енциклопедії українського козацтва. Вона коротка, тому я наведу її повністю, а потім прокоментую.

«Броньовський Мартин (16 – поч. 17 ст.) – польський дипломат і історик. У 1579 р. очолив посольсьтво С.Баторія до Криму. В описі цього посольства («Опис Татарії», 1595), а також в описі походу українсько-польського війська на татар в 1620 р. подав чимало відомостей про запорозьке козацтво, про українських бранців у Криму тощо» [Українське козацтво: мала енциклопедія. – К.: Генеза, 2002 р., с. 49. Автор статті – В.А.Чабаненко]

1.1. Не Броньовський (Broniowski), а Броневський / Бронєвський (Broniewski). Польска мова досить близька до української, так що точно передати прізвище можливо – аби було знання.

1.2. Не «16 – поч. 17 ст.» (складається враження, що чоловік прожив понад 100 років), а «рік народження невідомий – не пізніше 1593 р.» Я у своїй статті про Броневського вираховую, що він народився в середині 16 ст., але це – моє припущення, ні для кого не обов’язкове. А та обставина, що в 1593 р. вже йшлося про спадщину по Броневському, однозначно вказує, що його на цей час уже не було в живих. Де ж тут початок 17 століття ?

1.3. У 1579 році. Правильна дата посольської діяльності Броневського у Криму – 1578 – 1579 роки.

1.4. Очолив. Не очолив, а поїхав на допомогу Андрію Тарановському, старшому за віком і досвідченішому польському послу.

1.5. До Криму. Посольства шлють не до географічних об’єктів, а до володарів, у нашому випадку – до кримського хана.

1.6. В описі цього посольства. У Броневського нема опису посольства, є опис Татарії, з якого не можна видобути ніяких вказівок щодо мети і складу делегації, щодо порядку прийняття, ходу переговорів, досягнутих наслідків.

1.7. В описі походу 1620 р. Цей опис не належить Броневському; це видно хоча б з хронології життя останнього.

1.8. Подав чимало відомостей про запорозьке козацтво. В описі Броневського є тільки одна згадка про козаків (не спеціально запорожців). Оце «Чимало» відноситься, мабуть, до опису походу 1620 р. і не має відношення до Броневського.

Загальний висновок: стислість – справді сестра таланту. Треба мати сильний талант, щоб припуститися восьми помилок у неповних шести рядках друкованого тексту.

2

Перевидання перекладу І.Г.Шершневича з новими коментарями О.Г.Герцена [Историческое наследие Крыма (Симферополь), 2005 г., т. 10, с. 156 – 200]. Це перевидання зроблено у гарварсько-українському стилі, який полягає у фотомеханічному відтворенні сторінок оригіналу. Навіщо перевидано цей давно застарілий і нездалий переклад – я не годен зрозуміти. Напевно, у Криму інакше підсоння, і те, що в Києві видається чистою дурницею, у Симферополі виглядає вершиною науки.

Оскільки на перекладі Шершневича засновано мою статтю 2004 року, тут я буду аналізувати тільки передмову та коментарі О.Г.Герцена.

2.1. Праця Броневського «фактически открывает серию трудов, составленных путешественниками – непосредственными наблюдателями» (с. 156).

Перед Броневським Крим відвідав і описав Гільбер де Ланнуа (1421 р.). А перед Ланнуа – Іоган Шильтбергер (в кінці 14 – на початку 15 ст.). А перед Шильтбергером – Гільйом Рубрук (1253 р.). І всі вони були безпосередніми спостерігачами.

2.2. Кельнське видання 1595 р. «было дополнено материалами второго посещения полуострова М.Броневским, также в качестве посла Стефана Батория» (с. 156). У своїй статті 2004 р. я ставив питання про співвідношення текстів видань 1595 і 1630 років, але процитоване речення тільки заплутує справу. Насправді видання 1595 р. містить опис Татарії, складений за підсумками двох поїздок, а про існуваня якихось доповнених версій ніхто ще не повідомляв.

«Умер он в начале 17 в.» (с. 156) – див. параграф 1.2.

2.3. «Автор совершил путешествие от Перекопа через Гезлев, Инкерман, Херсонес, Балаклаву, Мангуп, Черкес-Кермен, Бахчисарай, Старый Крым, Судак, Кафу и Керчь» (с. 156). З тексту твору не можна видобути вказівок на послідовність відвідування всіх вказаних місць. Послідовність опису продиктована Страбоном, а не ходом мандрівки.

2.4. «Стало очевидным несовершенство русской версии перевода, содержащего ряд неточностей и даже лакун по сравнению с латинским оригиналом» (с. 156). А що, є ще якась версія перекладу Шершневича, окрім російської ? І якщо сам видавець визнає великі недоліки перекладу, навіщо ж їх канонізувати шляхом перевидання ? Ні, кримське підсоння не сприяє логічному мисленню.

2.5. «Реками Трестенетом, Берсадою, Ольшанкою и Савранью. – Правые притоки Южного Буга на юге современной Винницкой и севере Одесской областей» (с. 192). У своїй статті я докладно проаналізував ці гідроніми і наніс їх на карту. Річку Ольшанку мені локалізувати не вдалося. Якщо О.Г.Герцен справді знає такий доплив Бога, то чому він не вказав його докладно ? Яка тут може бути таємниця ?

2.6. «После захвата турками Очакова в 1538 г. по рекам Кодыме и Ягорлыку проходила граница между турецкими и польскими владениями» (с. 192). До Люблінської унії 1569 р. Брацлавщина належала до Великого князівства Литовського, не до Польщі. Тому для 1538 року слід писати про турецько-литовський, а не турецько-польський кордон.

2.7. Брацлав «впервые упоминается в армянских летописях уже в 1059 г. в числе городов, с которыми армянские купцы вели торговлю…» (с. 192). Кожна письмова звістка про територію сучасної України з домонгольського часу є величезною дорогоцінністю, для яких праці М.С.Грушевського, Б.Д.Грекова, Б.О.Рибакова, П.П.Толочка є дбайливою оправою. Чому жоден з авторів, які писали про Київську Русь, не згадав про ці вірменські літописи (у множині – отже, їх є не менше двох)? Як конкретно називаються ці літописи, хто і коли їх створив, переклав, видав, використав? Без таких пояснень вказівка коментатора виглядає надто поверхово і скидається більше на фантазію, ніж на науку.

2.8. «…в русских летописях 12 в. – Браславль» (с. 192). Ну, руських літописів 12 століття є, як відомо, два: Лаврентіївський та Іпатіївський. За їх матеріалами складено «Етимологічний словник літописних географічних назв південної Русі» (К.: Наукова думка, 1985 р.), в якому топоніма Браславль немає. Крапка.

Нема такого топоніма також у дуже докладному географічному покажчику до Іпатіївського літопису в перекладі Л.Є.Махновця (Літопис Руський. – К.: Дніпро, 1989 р.). Автори вказаних книг працювали ретельно, тому слід визнати цю вказівку коментатора за помилкову.

2.9.

«Расстояния Броневский мог указывать, скорее всего, или в литовских, или в польских милях. Первая на 1541 г. составляла 7.777 км. Вторая могла иметь три значения: 5.760, 6.480 и 7.200 км. В то же время бытовали старая русская миля – 7.468 км и немецкая географическая миля – 7.422 км. Судя по сопоставлению указываемых Броневским расстояний между отдельными населёнными пунктами, он пользовался «длинной» польской милей, т.е. близкой к 7.2 км» (с. 192)

Я навів довгу цитату, щоб показати повне нерозуміння коментатором предмета, про який він пише. Перерахунок однієї одиниці довжини в другу з точністю в одну десятитисячну (чотири десяткових розряди) може мати сенс лише у випадку, коли обидві одиниці вимірюються інструментами відповідного класу точності. В 16 ст. інструментальних вимірів віддалей не проводили, тому ці неймовірно точні модулі перерахунків є кабінетними абстракціями.

Я спеціально досліджував питання «милі Броневського» і встановив, що вона лежить в інтервалі 7..12 км, тобто її можна визначити з точністю до чверті одиниці першого десяткового розряду (±25%, але ніяк не ±0.01%).

2.10. «Броневский пишет, что город Никоний находился по правую сторону Днестра» (с. 193). Не Броневський, а Страбон так пише, а Броневський його цитує. Вивчайте, браття, мою таблицю цитат зі Страбона у Броневського.

2.11. «Адзиголи – Аджигольский лиман к западу от Очакова» (с. 193). Немає на захід від Очакова такого лиману, тут коментатор не в курсі справ. Я в своєму коментарі вказую, що цей топонім можна умовно ототожнити з одеськими лиманами.

У питанні локалізації інших лиманів О.Г.Герцен повторює без застережень думки М.М.Мурзакевича, які проаналізовані і виправлені мною.

2.12. «Остров Левка – современный остров Змеиный» (с. 193). Про справжній острів Зміїний Броневський не знав і не писав; він бачив і описав острів Березань, до якого помилково приклав запозичену із Страбона назву. Я докладно пояснив це у своїй статті.

Загальний висновок: знайомство з предметом дослідження ще ніколи не заважало дослідникам. Але трапляються випадки такого знайомства дедалі рідше.

Ще раз повторю: потреба наукового видання тексту і перекладу праці Броневського давно назріла. Але в умовах прогресуючого занепаду науки в Україні, коли навіть дуже посередні праці 19 століття здаються недосяжними вершинами, забезпечити належний рівень цього видання буде дуже тяжко.

5.10.2006 р.

3

В 1977 році Мечислав Величко надрукував статтю "Татари і Мартин Броньовський з Бездзедзя" (Trybuna Gamratu Nr 21 (60), 26 listopada 1977 r.). Я довідався про неї завдяки .

Виклад біографії Броневського слідує "Польському біографічному словнику"; додано, що король Стефан Баторій надав Мартину Броневському титул перемиського підчашого і староство в Медиці (село на схід від Перемишля, при самому кордоні Польщі з Україною). Ці надання підтверджують міцний зв’язок Броневського з Руським воєводством.

До числа курйозів статті слід віднести твердження автора, що від 1247 до 1595 року в Західній Європі ніхто про татар не писав (отже, Броневський був першим). Але вимагати від популяризатора знання предмету – вимагати неможливого.

24.04.2007 р.

4

Нової літератури про Мартина Броневського з часу публікації моєї статті у 2004 році не додалось. До нездалого перевидання 2005 року додалось так само нездале польське перевидання 2011 р. [Marcin Broniewski Tartariae descriptio – Opis Tatarii. – Łódź: 2011. – 116 s.]

Дуже стислу статтю подано в . Тут не зазначено ані автора, ані дати написання, алі літератури, але відомості подано правильні. В наш час це – велика рідкість!

Натомість Вікіпедія під назвою «Мартин Броневський» подає просто шедевр історичної міфографії. Він існує у трьох мовних версіях – , та . Оскільки наші потомки можуть не повірити, що у поважній енциклопедії колись писались такі дурниці, я спеціально виготовив з цих сторінок (таких, як вони виглядали 9.04.2020 р.) три PDF файли: , ,

Почнемо із визначення. Читаємо:

Мартін Бронєвський – дипломат Королівства Польського, державний діяч, історик, картограф, письменник і хронікер. [пол., рос., укр.]

Тут що не слово – то й неправда.

1. Неправда, що М. Б. – державний діяч. Королівський секретар – це ніякий не діяч, тільки службовець.

2. Неправда, що М. Б. – історик. Які історії він написав?

3. Неправда, що М. Б. – картограф. Які карти він накреслив?

4. Неправда, що М. Б. – письменник. Які романи (повісті, поеми, драми…) він написав?

5. Неправда, що М. Б. – хронікер. Які хроніки він написав?

6. Натомість у визначенні бракує його реальної заслуги – мандрівника, подорожника, (можливо, географа).

7. Курйозно, що дату народження М. Б. подають як «16 ст.» [рос., укр.]. Невже він народжувався упродовж цілих ста років і становить, як казав у свій час Іраклій Андроников, «особливий клінічний випадок»?

8. Неправда, що М. Б. народився у 1 пол. 16 ст. [пол., рос., укр.].

8. Неправда, що М. Б. народився у Трансільванському князвістві [рос., укр.].

8. Неправда, що М. Б. помер у 17 ст. [рос., укр.]. Тут енциклопедисти неспроможні навіть узгодити анотацію статті із своїм власним текстом, у якому зазначено, що М. Б. помер на початку 17 ст. [рос., неправда] або перед 31 березня 1593 р. [укр.].

10. Неправда, що М. Б. – українець [укр.]. Ну, треба ж нашим байкарям додати свої національні п’ять копійок до загальної скарбниці дурниць!

11. Неправда, що М. Б. отримав гарну освіту [пол., рос., укр.]. Курйозно, що поляки сором’язливо додали «тільки ми не знаємо, де саме». Але ми не знаємо не тільки «де саме», а взагалі нічого про його освіту.

12. Неправда, що М. Б. «вніс значний внесок в укладення мирного договору ханства з Річчю Посполитою» [рос., укр.]. Поляки кольоризують (ну, перебільшують) далі, і в них М. Б. уже «архітектор мирного договору». Насправді М. Б. був помічником Андрія Тарановського (про якого, до речі, жодна версія не згадує).

13. «Восени 1590 року напав на Фаміличі» [укр.]. Не Фаміличі, але Фалимичі / . Але це тільки я знаю, а не енциклопедисти.

14. Неправда, що М. Б. подав перший опис сучасного йому Криму [пол., рос., укр.]. Страбон (1 ст.), Прокопій Кесарійський (6 ст.), Костянтин Багрянородний (10 ст.), Рубрук (13 ст.), Шильтбергер (14 ст.), Ланнуа (15 ст.) – всі вони подавали описи сучасного їм Криму.

15. Неправда, що М. Б. був автором твору «Pogrom Tatarow» (1620 р.) [пол., рос., укр.]. Тут дуже комічно виглядає перелік під пишною назвою «Вибрані праці» [рос., укр.] – так, неначе в М. Б. було настільки багато праць, що аж вибирати довелось. Ну, із двох пунктів цього переліку один не належить М. Б.

«, / Учітесь, читайте»…

Але що читати? Всі зазначені тут статті мають одну виразну спільну рису. Всі вони ігнорують основоположну статтю по темі (мою статтю 2004 року), після якої всі попередні повідомлення про М. Б. повинні вважатись застарілими і недостатніми.

І на відміну від моїх пізніших статей, котрі опубліковані тільки у Мережі, ця стаття, як на гріх, була надрукована ще й на папері. І що то допомогло?

Доповнено 9 квітня 2020 р.