Некрополь Ольвії
Ольговський С.Я.
Площа ольвійського некрополя дорівнювала приблизно третині території міста. Він перетинав ряд доріг, які йшли від Північних і Західних міських воріт. Крім того, існували дороги місцевого значення, які ділили некрополь на окремі ділянки. Поховання VI–V ст. до н.е. були зосереджені на захід від північно-західного краю городища. У V ст. до н.е. територія некрополя розширюється на захід від Заячої балки, а з кінця IV ст. до н.е. — на північ від Північної балки, розповсюджуючись на територію сучасного с. Парутина. З ІІ ст. до н.е. померлих ховали на західному схилі Заячої балки, а також на запустілій території Ольвії догетського часу.
Основним обрядом поховання було тілопокладання, могили були трьох типів: ґрунтові, підбійні і склепи. Ґрунтові могили мали вигляд прямокутного колодязя довжиною 1–3 м, шириною 0,35–1,55 м, впущеного в материк на глибину 0,7–2,7 м. Підбійні могили з’являються на початку V ст. до н.е. Поховання здійснювалось в прямокутній ніші, викопаній в одній із стінок колодязя, яка закладалась камінням або сирцем. Інколи зустрічаються подвійні підбійні могили, що містили дитячі та жіночі поховання. В елліністичний час зустрічаються заклади із амфор.
Перші земляні склепи в ольвійському некрополі з’явились у IV ст. до н.е. Вони відрізнялись великими розмірами і тим, що до них з денної поверхні вели спеціальні спуски-дромоси. Навпроти входу вирізалась прямокутна камера із округлим склепінням, яка після здійснення поховання також закладалась кам’яними брилами або сирцевою стінкою. В деяких склепах робились останцеві лежанки або ніші, стіни білили або накладали кольорову штукатурку. В елліністичний період склепи будували із каменю, а зверху зводився курган. В Ольвії відомі два склепи ІІ ст. н.е. — під Зевсовим курганом та Єврісивія і Арети.
Зустрічаються також поховання дітей в амфорах. Могили розміщували, переважно, по лінії захід-схід, а у елліністичний час чимало поховань орієнтовано по лінії північ-південь. В римський період вже застосовували найрізноманітніше орієнтування за сторонами світу і встановити певні закономірності важко.
Положення кістяків — витягнуте на спині. Скорчені поховання зустрічаються рідко, переважно в архаїчний період. Поховання здійснювали в дерев’яних домовинах або саркофагах. Дно могили встеляли травою або соломою.
Разом із тілопокладенням в Ольвії, особливо в ранній час, існувало тілоспалення. Окремі випадки кремації були зафіксовані Б.В. Фармаковським серед деяких поховань, здійснених в межах міста. Неабиякий інтерес викликають рештки двох кострищ в колі із амфор, досліджені в 1911 р.
При розкопках некрополя виявлено велику кількість різноманітних речей: вази, зброя, прикраси, предмети туалету, амулети, монети, амфори та різний посуд. Зустрічаються кістки жертовних тварин, фарба, смола. Згідно грецькому звичаю ольвіополіти наділяли небіжчиків оболом Харона — дельфінчиком або монеткою, яку треба було заплатити перевізнику через міфічну річку Стікс в потойбічний світ. Однією з особливостей ольвійського некрополя є велика кількість дзеркал, які зустрічаються не лише в жіночих, а й у чоловічих похованнях.
Дуже невелику групу складають надгробки. Проте Б.В. Фармаковський вважає, що вони ставились над могилами, але були розграбовані ще в давнину як каміння для будівництва. В цілому некрополь Ольвії схожий з некрополями інших грецьких міст, хоча дослідники відзначають його порівняну скромність і нечисельність поховального інвентаря. Комплекси речей складала, переважно, невелика кількість предметів, які не становили великої художньої та матеріальної цінності.