Планування та забудова Ольвії

Ольговський С.Я.

Маючи форму трикутника, територія Ольвії на сході омивається водами лиману, а з двох інших боків відокремлена двома глибокими балками — Заячою на заході і Північною. Рельєф місцевості зумовив поділ міста на дві частини: Верхнє місто площею 26–27 га, що височить на 38–40 м над лиманом, і Нижнє — площею 23 га, розташоване на береговій смузі і зручне для влаштування гавані. Забудовано було і схили, на яких зроблено тераси, пристосовані для розміщення споруд. Але розкопки там майже не проводились.

У кінці VI ст. до н.е. північна межа Ольвії проходила поза Зевсовим курганом, розростання міста проходило з півдня і Нижнє місто в цей час доходило до Північної балки. Ніяких даних про захисні споруди цього часу нема. Теменос і агора розміщались на лінії Головної вулиці. В храмових спорудах відправлявся культ Аполлона Дельфінія, Зевса, Афіни. Зберігся цоколь від капища, яке пізніше було включено до капища V ст. до н.е. Агора являла собою невимощену площу. Поруч знаходився ще один район громадського призначення. Тут збереглись рештки двох приміщень типу мегарона.

Житлові споруди VI ст. до н.е. розкопані в районі Зевсова кургана на захід від Головної вулиці. Відкрито більше 30 заглиблених у материк напівземлянок різної форми, площею від 6 до 14 кв. м. Серед них переважають прямокутні із заокругленими кутами, є круглі та овальні. В багатьох житлах були відкриті вогнища, але трапляються і двокамерні печі. В східній частині цього району відкрито будинок, стіни якого було зведено із сирцевої цегли на кам’яному цоколі. В північній і центральній частині міста відкрито рештки металообробних майстерень.

На межі VI–V ст. до н.е. у передмісті виникає ще один житловий район площею близько 1500 кв. м із землянковою забудовою. Землянки були прямокутної форми, в підлозі збереглись сліди від кутових та центральних опорних стовпів. Тут же відкрито рештки споруди, трохи заглибленої в материк. В VI ст. вона складалась лише з одного приміщення, а на початку V ст. — з чотирьох. В одному приміщенні знаходився зольник, в іншому — глиняний майданчик, одне з приміщень було складом, де зберігались вино і олія. В цілому ця споруда визначена як культова. Виникнення передмістя пов’язується із затуханням життя на поселеннях хори, населення яких частково оселилось поблизу міста.

В першій половині V ст. до н.е., за свідченням Геродота, були збудовані захисні стіни. Зараз відкрито рештки стін, які було зведено не раніше IV ст. до н.е. біля Заячої балки. Стіни першої половини V ст. простягались по цій же лінії. В цей час планування міста відповідало гіподамовій системі, але в цілому не мало чітко орієнтованих кварталів. У V ст. завершується архітектурне оформлення теменоса. Він був оточений огорожею, від якої збереглись рештки цоколя. Вхід до теменоса знаходився з боку Східної вулиці. На вільній від будов площі знаходилось капище, що було розташовано напроти храму Аполлона Дельфінія, від якого лишились незначні рештки. Стіни храму були зведені із серцевої цегли на кам’яному цоколі, вхід оформлений у вигляді портика. Тут же знаходився храм Зевса. Вздовж фасадів храмів проходила вимощена доріжка, на краях якої стояли маленькі жертовники і статуетки. Крім храмів, в огорожі священної ділянки знаходились два будинки, перед входом одного з них був невеликий майданчик. У V ст. до н.е. площа агори вимощується керамічним боєм і камінням, починається будівництво гімнасія з глибоким колодязем і штучною водоймою у його північно-східній частині.

Разом з тим продовжується забудова території поблизу агори. Споруджувалися, в основному, кам’яні будинки, хоча на окраїні міста до середини V ст. до н.е. були здебільшого землянки. У нових кам’яних помешканнях робили підвальні приміщення, які використовувались не тільки у господарських потребах, але й для проживання.

В кінці IV ст. до н.е. місто розширюється і займає територію некрополя VI–V ст. до н.е. біля Північної балки. Там зводяться захисні стіни і житлові квартали. Перебудовується теменос. На місці храма Аполлона Дельфінія зводиться новий, більших розмірів. Засипається штучна водойма біля храму Зевса, будується нове водосховище — цистерна (в кінці ІІІ ст. до н.е. її використовували для старого храмового інвентаря, жертовного посуду, тощо). Зокрема тут було знайдено близько 2000 уламків вотивних теракотових фігурок. Майстерня, в якій виготовлялись теракоти, розміщувалася в теменосі, біля його східної огорожі. Приміщення торгівельного призначення були збудовані вздовж східної і західної межі площі. Підвальний поверх одного з них складався з дев’яти кімнат, при розчистці яких було знайдено велику кількість монет — борисфенів.

У кінці IV — на початку ІІІ ст. до н.е. переплановується гімнасій. Збереглося його напівпідвальне приміщення, в центрі якого знаходилася зала із вісімнадцятьма колонами. В інших приміщеннях знайдено багато матеріалу, що свідчить про розвинену систему водопостачання. Це піфоси, з’єднані водогінною лінією, колодязь, три резервуари для нагрівання води.

Біля входу на агору розташоване приміщення суду (12 кімнат загальною площею 327 кв. м).

У Верхньому місті було три великі житлові райони доби еллінізму і один район знайдено у центральній частині Нижнього міста. Будинки багатих ольвіополітів в районі Зевсового кургану і у Нижньому місті відрізняються розмірами та оздобленням. Вони складались з 6–8 кімнат, в тому числі і андрона — парадної кімнати, прикрашеної мозаїчною підлогою.

На окраїні міста, де проживало переважно ремісниче населення, будинки були бідніші, з невеликими приміщеннями, кількістю від 3 до 11. Залежно від забудови кварталу і розмірів будинків, вони оточували двір з чотирьох боків. Благоустрій доповнювався цистернами для води. У Нижньому місті у всіх будинках були викопані колодязі. Крім того, в Нижньому місті під схилом, на перехресті вулиць, що вели у Верхнє місто, були громадські колодязі.

З кінця ІІІ ст. до н.е. будівництво громадських будинків припиняється, здійснюються лише ремонтні роботи і їх перебудова. Це стосується, насамперед, захисних споруд. При ремонті житлових споруд спостерігається погіршення якості робіт.

Після гетського розгрому площа міста зменшується. На лінію укріплень вказує штучний рів. У Нижньому місті збереглись рештки фундаменту захисної стіни із кам’яним панциром, ширина якої становила всього 1,7 м. Впритул до стіни прибудовані житла ольвіополітів — однокімнатні напівпідвальні приміщення з вогнищами. У І ст. н.е. на місці мармурового капища зведено дерев’яне, яке повторювало форму попереднього. Наприкінці І ст. н.е. в місті було зведено храм Зевса, на території теменоса збудовано дві гончарні майстерні, виноробня і велике зерносховище. На межі І–ІІ ст. побудовано виноробні в західній частині агори. Це свідчить про економічне відродження міста, але розташування виробничих споруд в центрі громадського життя говорить про кризу політичної ситуації.

Під час економічного піднесення ІІ ст. налагоджується благоустрій районів Нижнього міста. Вздовж вулиць прокладаються водовідвідні рівчаки, ведеться будівництво громадських будинків: гімнасія, лазні, портика. Збільшуються розміри житлових будинків. В одному з них відкрито приміщення з мозаїчною підлогою. Інший будинок мав 18 приміщень, одне з яких являло собою торгівельну лавку.

Велика увага приділялась захисним спорудам. Коли варварські племена насідали на Ольвію, і на прохання ольвіополітів до них було направлено римський гарнізон, в південній частині Верхнього міста збудували укріплену цитадель. Стіни, споруджені з великих (довжиною до 1,5 м, а товщиною 3 м) кам’яних брил, були укріплені баштами. На території цитаделі досліджено два будинки, побудова яких пов’язана із перебуванням тут римського гарнізону. Збереглися частина підвального приміщення великого будинку із цистерною і підвальний поверх будинку з семи приміщень. Крім того, на цитаделі знайдено залишки храму Аполлона Простата.